До особистих немайнових прав автора наукового відкриття (ст.485 ЦК) відноситься право авторства, пріоритет, право на найменування відкриття (автор наукового відкриття має право надати науковому відкриттю своє ім’я або спеціальну назву).
До майнових прав автора наукового відкриття належить право на винагороду за здійснене відкриття у формі матеріального заохочення, інші права та пільги, встановлені державою за заслуги в розвитку науки.
Документом, що підтверджує право на відкриття, є диплом.
Він видається на ім’я автора і засвідчує визнання виявлених закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу науковим відкриттям; пріоритет та авторство на наукове відкриття. Оскільки для наукового відкриття необхідна світова новизна, то законодавче закріплення державної реєстрації наукових відкриттів дає можливість закріпити пріоритет не лише автора наукового відкриття, а й держави в цілому.
За ст. 457 ЦК України може бути кваліфіковане лише те наукове знання, яке володіє наступними ознаками.
Науковим відкриттям за ЦК України розуміється лише результат наукового пізнання. Науковим відкриттям в юридичному розумінні не буде вважатись процес наукового пошуку, не дивлячись на те, що в загальнонауковому розумінні такий процес нерідко позначається саме терміном "відкриття". До того ж, відсутність у здобутого в результаті дослідження нового наукового знання передбачених законом ознак наукового відкриття виключає можливість його юридичної кваліфікації в такій якості, хоча, знову ж таки, в науковому розумінні це наукове знання може іменуватись відкриттям. Тобто, юридичне розуміння поняття відкриття є вужчим від того, яке прийняте в науці.
Відкриттям буде пізнання закономірностей, властивостей та явищ лише матеріального світу. Таке законодавче рішення локалізує сферу застосування правових механізмів наукового відкриття виключно галузями природничих наук. Не може стати відкриттям в юридичному розумінні встановлення тих чи інших наукових даних у сфері суспільних наук. Не в останню чергу таке обмеження сфери дії правового інституту пояснюється неможливістю об'єктивної перевірки тих чи інших нововстановлених даних про життя соціуму.
Наукове відкриття полягає в отриманні нових знань, осмисленні та інтерпретації науково встановлених фактів у їх взаємозв'язку, відкритті істотних, необхідних і повторюваних зв'язків у матеріальному світі. Тобто наукове відкриття стосується лише отримання нових знань. Виявлення нових матеріальних об'єктів не є відкриттям. Відповідно, виявлення дослідниками таких матеріальних об'єктів у сферах географії, археології, палеонтології, відкриття корисних копалин та ін. не отримають охорони засобами правового інституту наукового відкриття.
Охороноздатність та цінність наукового відкриття не пов'язується з можливістю його безпосереднього використання. Дана ознака відрізняє наукове відкриття від винаходу, який завжди має бути прив'язаний до практичної сторони свого втілення, виступати конкретним способом досягнення практичної цілі.
Об'єктами відкриттів можуть бути явище, властивість та закономірність як окремо, так і в сукупності. Всі зазначені категорії є філософськими, а відтак мають загальнонаукове розуміння та тлумачення. Закономірність матеріального світу - це об'єктивно існуючий стійкий зв'язок між явищами та властивостями матеріального світу. Закономірність не може мати випадкового характеру.
Властивість як об'єкт наукового відкриття являє собою невідому раніше об'єктивно існуючу якісну сторону об'єкта матеріального світу. Властивість виявляється у взаємозв'язку даного об'єкта з іншими об'єктами та явищами і не існує поза відношенням до інших властивостей. Отже, відкриття властивості передбачає пояснення такого взаємозв'язку.
Явище як об'єкт відкриття - це об'єктивно існуюча форма прояву сутності об'єкта матеріального світу (природи). Дослідження явища дозволяє встановити сутність, виявлену в ньому. Відтак, не може бути визнаний відкриттям-явищем будь-який науково встановлений факт. Дослідник має вивести умови виникнення явища, його прояви та наслідки.
Необхідною ознакою наукового відкриття є його абсолютна новизна у світовому масштабі. Науковим відкриттям може визнаватись лише встановлення тих закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, які не були відомі раніше. До того ж, наукове відкриття не може зводитись до звичайних, ординарних наукових положень, які хоч і володіють науковою новизною, проте кардинально не позначаються на ступені розвитку відповідної сфери знань. Наукове відкриття має вносити докорінні зміни у рівень наукового пізнання.
Звичайно, ознака щодо внесення докорінних змін у рівень наукового пізнання є оціночною і включає в механізм правової охорони наукових відкриттів суб'єктивний фактор. Разом з тим, існують певні нароблені підходи до кваліфікації ступеня істотності наукового відкриття. Так, внесення докорінних змін у рівень наукового пізнання може виявлятись у появі нових напрямків у розвитку науки чи техніки, в появі принципово нових технологічних рішень, в поясненні раніше загадкових фактів чи експериментальних даних, в докорінній зміні або необхідності перегляду теоретичних положень у відповідній галузі знань тощо.
Перелік необхідних ознак наукового відкриття, за наявності яких відкриття може отримати правову охорону, слід завершити ознакою достовірності. У ст. 457 ЦК України ця ознака виводиться зі словосполучення "об'єктивно існуючий". В міжнародних правових актах, а також в законодавстві окремих іноземних країн ця ознака визначається через доступність заявленого відкриття перевірці. Наукове відкриття має теоретично або експериментально доводитись.
На сьогодні відомий ряд видів (типів) наукових знань, які не отримують правової охорони в якості наукових відкриттів, оскільки не володіють усіма ознаками останніх. Це, зокрема, такі знання або наукові положення, як: а) окремі факти та залежності, а також закономірності, властивості та явища, які не вносять корінних змін в рівень пізнання; б) гіпотези та наукові припущення; в) вирішення математичних задач, доведення теорем; г) положення, які уточнюють вже наявні знання; д) виявлення комет, планет та інших просторових утворень; е) результати, які стосуються предмету можливих заявок на патент чи інші охоронні документи у галузі права інтелектуальної власності та ін.
