Зміст права інтелектуальної власності зумовлюється видом її об’єктів. Відповідно до Конституції (ст.41) суб'єкт права інтелектуальної власності (первинний і похідний) має право володіти, коригуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом.
Право володіти об'єктом інтелектуальної власності означає, що Даний об'єкт фактично знаходиться в складі майна суб'єкта цього права, і він вважає його своїм на законній підставі.
Всі суб’єктивні права інтелектуальної власності ЦК поділяє па дві основні групи;
1) особисті немайнові права інтелектуальної власності;
2) майнові права інтелектуальної власності.
Особистими немайновими правами визнаються ті, які визначають правовий статус суб'єкта інтелектуальної власності. За загальним правилом зазначені права невідчужувані, вони невіддільні від творця об’єкта інтелектуальної власності, їх особливістю є й те, що ці права належать тільки творцеві того чи іншого об'єкта права інтелектуальної власності. В окремих випадках особисті немайнові права відповідно до ЦК чи іншого закону можуть належати іншим особам (наприклад, спадкоємцям автора належить право перешкоджати будЬ-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності).
Особисті немайнові права Інтелектуальної власності позбавлені майнового змісту, але вони можуть бути пов'язані і з майновими правами.
ЦК до особистих немайнових прав інтелектуальної власності відносить прав основними з яких є:
1) право про визнання людини творцем (автором, виконавцем,винахідником тощо) об'єкта права інтелектуальної власності. Творцем може бути тільки людина, і це право визнається за нею. Конституцією громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльностіст.54);
2) право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності. Це право раніше називалось правом На недоторканність твору науки, літератури і мистецтва, а також об'єктів суміжних прав — виконання, фонограмі відеограм, пробам мовлення.
Це право означало й означає, що будь-які зміни, доповнення, скорочення того незалежно від того, чи здатні вони завдати шкоди честі або репутації творця об'єкта права інтелектуальної власності, без дозволу автора твору вноситися до нього не можуть. Закон про авторське право формулює це так: "Вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації автора" (п.4 ч.і ст-14).
Норми Закону Пр0 авторське право і ЦК про недоторканність твору сформульовані невдало. Вони будь-яке посягання на твір
ставлять у залежність від наявності завданої шкоди честі чи репутації автора. їм їж тим, автор має право не допускати внесення до твору будь-яких змін, доповнень, скорочень, коментарі» тощо незалежна від Того, чи зашкодили вони честі або репутації останнього.
Право на недоторканність твору поширюється тільки на твори науки, літературу і мистецтва, об'єкти суміжних прав. Доцільність поширення права на недоторканність на об'єкти промислової власності дуже сумнівна.
Право на недоторканність належить тільки автору твору. Але цим правом наділені спадкоємці автора, а якщо їх немає, то творчі спілки;
3) інші особисті немайнові права Інтелектуальної власності, встановлені законом. До них слід віднести право на ім'я. Автор твору, винахідник, селекціонер та інші творці мають право своєму творінню давати своє ім'я чи спеціальну назву. Автори мають право оприлюднювати свої твори під своїм власним ім'ям, під псевдонімом або анонімно, а також забороняти згадування свого Імені, якщо автор твору бажає залишитися анонімом.
Особисті немайнові права інтелектуальної власності не залежать від майнових прав інтелектуальної власності.
Другу групу суб'єктивних прав інтелектуальної власності становлять майнові права інтелектуальної власності. Останні визначають економічний зміст права інтелектуальної власності. Майновими слід визнати права суб'єкта інтелектуальної власності, які дають йому майнову вигоду. До них належать:
1) право на використання об'єкта інтелектуальної власності, що передусім належить тільки суб'єкту права інтелектуальної власності. Якщо таких суб'єктів кілька, то виключне право на використання цього об'єкта належить їм усім спільно. Внутрішні відносини вони визначають угодою між собою. Право на використання об'єкта інтелектуальної власності — найбільш вагоме майнове право суб’єкта. Саме воно забезпечує суб'єкту цього права можливість вилучати з належного йому об'єкта інтелектуальної власності усі можливі корисні якості;
2) виключне право дозволяти використання об'єкта Інтелектуальної власності іншим особам. Крім випадків, передбачених законом, ніхто інший не має права використовувати об'єкт інтелектуальної власності без дозволу його суб'єкта. Використання зазначеного об'єкта іншими особами може мати місце лише на підставі договору із суб'єктом права на цей об'єкт;
3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання. ЦК передбачає право суб'єкта інтелектуальної власності не тільки забороняти неправомірне використання належного йому об'єкта, а й перешкоджати такому неправомірному використанню. Перешкоджання може мати місце в тих випадках, коли об'єкт уже використовується неправомірним способом іншими особами без дозволу суб'єкта цього права.
Перешкоджати неправомірному використанню іншими особами об'єкта інтелектуальної власності можна тільки дозволеними способами;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені чинним законодавством. До них чинні закони України про інтелектуальну власність відносять, передусім, право розпорядження об'єктом інтелектуальної власності. Суб'єкт цього права має правовідчужувати даний об'єкт будь-яким цивільно-правовим способом. Об'єкт права інтелектуальної власності проголошено товаром. Отже, він є об'єктом цивільного обігу, його можна продати, обміняти, подарувати, здати в найм, прокат, оренду тощо.
Одним з основних майнових прав інтелектуальної власності є право суб'єкта на винагороду за використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір винагороди, порядок і строки її виплати встановлюються угодою між сторонами. Винагорода виплачується за будь-яке використання об'єкта Інтелектуальної власності. Чинні закони України про інтелектуальну власність передбачають випадки "вільного" використання об'єкта без виплати винагороди.
Водночас чинне законодавство про інтелектуальну власність передбачає випадки, коли використання об'єкта права інтелектуальної власності не визнається порушенням суб'єктивних прав інтелектуальної власності.
Вказані закони ширше регулюють відносини, що складаються між суб'єктом права інтелектуальної власності користувачем у процесі використання об'єкта інтелектуальної власності.
Майнові права інтелектуальної власності відповідно до закону можуть бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в Інших цивільних відносинах.
Чинним законодавством про інтелектуальну власність можуть бути встановлені винятки та обмеження у використанні майнових прав. Проте останні не повинні створювати істотних перешкод для нормальної реалізації майнових прав інтелектуальної власності та здійснення законних Інтересів суб'єктів цих прав.
