Джерелами права інтелектуальної власності є способи або форми вираження державної волі українського народу, щодо яких ця воля стає правом. Ними є національні нормативно-правові акти та міжнародно-правові акти, якими регулюються питання виникнення (або набуття), реалізація та захист прав інтелектуальної власності. Таким джерелом, насамперед, є Конституція України, якою встановлюється гарантія свободи інтелектуальної діяльності в Україні (ст. 54).
Основними джерелами, якими регулюються питання виникнення (або набуття), реалізація та захист прав інтелектуальної власності є, перш за все, Цивільний кодекс України та спеціальні закони.
Систематизувати нормативно-правові акти у сфері права інтелектуальної власності можна за кількома критеріями.
За об’єктною ознакою, тобто залежно від того, з приводу якого об’єкта права інтелектуальної власності нормативно-правовий акт регулює суспільні правовідносини, їх можна класифікувати на:
1) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною авторського права і суміжних прав; 2) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності.
Залежно від того, в якому нормативно-правовому акті права інтелектуальної власності отримали своє закріплення: 1) нормативно-правові акти України з питань інтелектуальної власності; 2) міжнародно-правові акти з права інтелектуальної власності, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.
Залежно від юридичної сили нормативно-правового акта, яким регулюються відносини у сфері інтелектуальної власності: 1) Конституція України; 2) міжнародні договори, угоди, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 3) закони України та кодекси України; 4) підзаконні нормативно-правові акти (укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України, постанови міністерств і відомств України та ін.).
Можна також провести систематизацію за змішаною основою: 1) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною авторського права і суміжних прав; 2) нормативно-правові акти, що регулюють питання, пов’язані з охороною прав на об’єкти промислової власності; 3) міжнародно-правові акти з авторського права і суміжних прав, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; 4) міжнародно-правові акти з промислової власності, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Охорона інтелектуальної власності в Україні гарантується ст. 57 Конституції, яка, гарантуючи свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, проголосила захист інтелектуальної власності, авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.
Право інтелектуальної власності забезпечується спеціальними законами про об'єкти інтелектуальної власності: «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-ХІІ, з подальшими змінами, «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. № 3687-ХН, з подальшими змінами, «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. № 3688-ХН, з подальшими змінами, «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. № 3689-ХП, з подальшими змінами, «Про охорону прав на зазначення походження товарів» від 16 червня 1999 p. № 752-XIV, з подальшими змінами, «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5 жовтня 1997 р. № 621/97-ВР, з подальшими змінами, «Про охорону прав на сорти рослин» від 21 квітня 1993 р. № 3116-ХІІ, з подальшими змінами.
До міжнародних договорів у сфері права інтелектуальної власності, учасниками яких є Україна, належать: «Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів» (1886 p.), «Міжнародна конвенція про охорону прав виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення» (1961 p.), «Конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їх фонограм» (1971 p.), «Всесвітня конвенція про авторське право» (1952 p.), «Паризька конвенція про охорону промислової власності» (1883 p.), «Євразійська патентна конвенція» (1994 р.) та ін.
Питання інтелектуальної власності знаходять відображення й у судовій практиці, переважно — у практиці Вищого господарського суду України. Зокрема, можна згадати оглядові листи ВГС України, у яких аналізується практика застосування господарськими судами законодавства про захист прав на окремі об’єкти інтелектуальної власності. У зв’язку зі складністю судових спорів щодо порушення прав інтелектуальної власності, до розгляду яких залучають судових експертів, що готують висновки судової експертизи як один із доказів по справі, ВГСУ прийняв низку актів, спрямованих на вирішення питань призначення судових експертиз. Як приклад можна навести Рекомендації ВГСУ від 29 березня 2005 р. № 04-5/76 «Про деякі питання практики призначення судових експертиз у справах зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної власності».
Говорячи про джерела права інтелектуальної власності, доцільно згадати і про стандарти, що закріплені у цій сфері — міжнародного та національного рівня. Зокрема, такими є Стандарти Всесвітньої організації інтелектуальної власності (BOIB), які є нормативними документами, що стосуються інформації та документації промислової власності та містять правила і рекомендації щодо уніфікованих методів представлення інформації на різних носіях. Стандартами ВОІВ регламентуються: форма та зміст патентних документів; правила їх індексування, класифікування та кодування; зміст та структура офіційних бюлетенів і покажчиків до них; характеристики матеріальних носіїв інформації тощо.
Застосування стандартів патентними відомствами сприяє гармонізації та уніфікації патентної документації, забезпечує більш ефективне міжнародне співробітництво у сфері патентної документації та стандартизації, полегшує міжнародний обмін, сприяє подоланню мовного бар’єра. Наприклад, користувачам Фонду патентної документації громадського користування (ФГК), що ведеться в Україні, знання чинних редакцій стандартів допоможе зорієнтуватися під час пошуку та аналізу патентної документації країн світу.
В Україні у 1997 р. започатковано систему державних стандартів у галузі промислової власності та з 1 січня 1998 р. введено в дію (наказ Держстандарту України № 327 від 6 червня 1997 р.) такі стандарти:
■ ДСТУ 3574-97 Патентний формуляр. Основні положення. Порядок складання та оформлення.
■ ДСТУ 3575-97 Патентні дослідження. Основні положення та порядок проведення.
Стандарти розроблені відповідно до чинного законодавства України у галузі промислової власності. Ці вимоги є обов’язковими для суб’єктів господарської діяльності, що діють на території України, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного бюджету. Для всіх інших суб’єктів господарської діяльності вимоги стандартів мають рекомендаційний характер.
