Господарське процесуальне право, як і будь-яка інша правова галузь, має свій предмет правового регулювання — коло відносин та видів діяльності, регулювання яких покликані здійснювати норми цієї галузі права. Таким предметом є господарські процесуальні відносини і господарська процесуальна діяльність.
Не можна господарську процесуальну діяльність зводити лише до відносин. Поведінка учасників господарського процесу може здійснюватися відокремлено від поведінки інших осіб. Наприклад, суддя господарського суду має право на окрему думку при незгоді з рішенням, винесеним колегією суддів. Разом із тим, ці випадки є, швидше за все, винятком, аніж правилом. У більшості випадків процесуальні права та обов’язки сторін реалізуються на вимогу, під контролем та у взаємозв’язку із правами та обов’язками інших учасників господарського процесу, а тому відбуваються у процесуальних відносинах. Ці процесуальні відносини, як основа господарського процесу становлять предмет господарського процесуального права.
Діяльність господарського суду по здійсненню правосуддя є господарським процесом, сукупність правових норм, які регулюють порядок цієї діяльності, є господарським процесуальним правом, інакше кажучи господарське процесуальне право регулює порядок справляння господарського процесу.
Господарське процесуальне право визначається як сукупність та система правових норм, предметом регулювання яких є суспільні відносини у сфері здійснення правосуддя у справах, що виникають із спірних господарських правовідносин з підстав, зазначених законодавством.
Господарське процесуальне право як галузь права можна визначити насамперед за предметною ознакою, тобто за сукупністю суспільних відносин, що регулюються нормами господарського процесуального права. Як уже зазначалося, тривалий час ця дисципліна визначалася як «арбітражний процес» або «арбітражне процесуальне право». Тому видається доцільним проаналізувати існуючі в юридичній літературі підходи до предмету, методу та поняття господарського процесуального права (раніше - арбітражного процесуального права).
Існує думка, що предметом господарського процесуального права як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи, віднесені до компетенції господарських судів. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконанню рішень господарського суду називається господарською процесуальною формою.
В.В. Ярков визначає предмет господарського процесуального права як юридичні процесуальні дії суду і заінтересованих осіб при здійсненні правосуддя у справах, віднесених до відання господарських судів. Таким чином, на думку автора, предмет господарського процесуального права більшою мірою являє собою неюридичне, об'єктивне поняття, оскільки знаходиться поза площиною права, таке, як сукупність системи дій та відносин у зв'язку із здійсненням цієї діяльності.
Нині господарське процесуальне право України має свою систему і поділяється на загальну й особливу частини.
До загальної частини належать норми, що закріплюють право на звернення до господарського суду, принципи господарського процесу, склад суду, підвідомчість і підсудність, докази в господарському процесі, склад осіб, які беруть участь у справі, представництво, судові витрати.
Норми особливої частини регулюють окремі процесуальні відносини: порушення справи, підготовку справи до судового розгляду, порядок розгляду та вирішення спорів, оскарження рішень, виконання судових актів тощо.
З урахуванням висловленого, господарське процесуальне право можна визначити як сукупність норм, що регулюють організацію та діяльність господарських судів та інших осіб під час відправлення правосуддя в господарських справах, а також у тісно пов’язаних із ними відносинах щодо досудового і третейського вирішення господарських спорів та виконання рішень господарських судів.
