Треба зазначити, що історія становлення спеціалізованих судів, які розв’язували спори між господарюючими суб’єктами Одещини, бере свій початок з ХІХ століття. Одеса, як місто-порт має славетні торгові традиції і тому її статус як в ХІХ так і в ХХІ столітті впливає на господарські правовідносини.
Одеський комерційний суд став унікальним збирачем і охоронцем вітчизняних традицій торгового і морського права. Майже двісті років минуло з моменту створення Одеського комерційного суду, часи існування якого відзначались як злетами так і падіннями.
З призначенням 27 березня 1805 року Одеського градоначальника герцога Армана Еммануеля Рішельє Херсонським військовим губернатором з підпорядкуванням йому усієї Новоросії, Одеса стала головним адміністративним центром Півдня Російської імперії.
Нова висока посада Рішельє дозволила йому проводити самостійну торгову політику на просторах Степної України.
Так, для поліпшення Одеської торгівлі Рішельє запропонував у першу чергу об’явити місто хоч на 5-10 років порто-франко. Безмитний ввіз і вивіз товарів повинен був, на його думку, зміцнити торгівлю молодого порту та залучити в нього іноземне купецтво.
У зв’язку з цим, Рішельє запропонував створити сприятливі умови для транзитної торгівлі Одеси та організувати в Одесі комерційний суд по зразку подібних установ у торгових націй Південної Європи.
Цей суд повинен був на рівних засадах здійснювати судочинство усіх: „як знатних, так і незнатних, як місцевих жителів, так й іноземців”.
Думка Рішельє щодо рівності усіх перед законом у зв’язку з проектом організації комерційного суду була насичена буржуазно-демократичними ідеями і помітно випереджувала свій час.
З’явлення Одеського комерційного суду було викликано особливостями місцевих умов: Одеса завдяки приморському розташуванню після свого заснування досягла значного торгового розвитку.
На цю обставину звернув увагу при своєму призначенні Одеським градоначальником герцог Рішельє, який зміг переконати уряд у необхідності відкриття в Одесі, по прикладу Західної Європи, особливого торгового суду. Завдяки його професійним знанням європейських торгових законів та звичаїв, цей суд був здібним знайти довіру серед місцевих негоціантів, які складались з купців-іноземців.
Незабаром було створено особливу комісію для складання проекту статуту Одеського комерційного суду, який засновано, як вказано у доповіді міністра юстиції від 8 квітня 1805 року: „с целью доставить как самим жителям Одессы, так и иностранному купечеству надежную расправу во всех случающихся между ними тяжбах и непосредственно содействовать тем к утверждению взаимного доверия и благосостояния всего края».
До комісії був запрошений, з правом голосу, також і Рішельє. Через три роки комісія завершила свою працю.
10 березня 1808 р. було затверджено Устав комерційного суду в Одесі. У доповіді міністра юстиції з цього питання пояснювалось, що імператорським указом міністру юстиції і міністру внутрішніх справ було наказано підготувати проект Уставу комерційного суду для міста Одеси, враховуючи при цьому всі обставини, які могли б сприяти поширенню торгівлі. Для цього передбачалося запросити до співпраці градоначальника Одеси дюка де-Рішельє, який мав надати відповідні відомості до проекту Уставу. В доповіді міністра юстиції підкреслювалося, що законодавчою комісією були «взяты правила, принятые большею частью в знатнейших торговых городах Европы».
В перші роки свого існування Одеський комерційний суд діяв на підставі затвердженого 10 березня 1808 р. імператором Олександром І Уставу комерційного суду для Одеси.
Новий комерційний суд формувався на виборних засадах, за активної участі у ньому представників від купецької спілки Одеси, які добре знали справи комерції і місцеві торгові звичаї. Ці риси комерційного суду були притаманні духу Одеси, міста, капіталістичного за своєю суттю з часів заснування, з міцним середнім класом, який був представлений купецтвом і міщанством.
Одеський комерційний суд являв собою приклад вдалої адаптації російського законодавства до буржуазного - західноєвропейського. Він став однією з важливих умов вдалої інтеграції Новоросії, особливо її хлібородної Степної України (у ті часи головного у світі виробника пшениці), в міжнародні торгові ринки.
Аналіз практичної діяльності Одеського комерційного суду показує, що характерною особливістю останнього, у порівнянні з пануючими у загальних судах "паперовими" процесами, було застосування паралельно з письмовим судочинством - усного, з його оперативністю, відсутністю формалізму. Вибір форми процесу був поставлений у повну залежність від бажання позивача.
Незважаючи на свою недосконалість, Устав 1808 р. значно покращив процедуру розгляду комерційних справ, у зв'язку з чим комерційний суд відразу ж завоював довіру і симпатії місцевого торгового населення. Це призвело до того, що деякі міські громади клопотали перед центральною владою про заснування подібних судів у інших великих торгових центрах.
Приймаючи до уваги, як місцеві умови, так і особливе значення Одеси для економічного розвитку Новоросійського краю, Одеському комерційному суду були надані особливі повноваження щодо продажу майна і здійснення деяких актів.
29 травня 1835 р. за поданням генерал-губернатора М. Воронцова було затверджено Положення про Одеський комерційний суд.
Згідно Положення, Одеський комерційний суд формувався на загальних засадах з врахуванням місцевих особливостей. До складу суду входили голова, старший член, кандидатури яких обиралися з чиновників і три члени, які обирались від купецтва.
Велика реформа цивільних судів 1864 року поклала нові засади у провадженні, і тільки комерційні суди залишились старими. Але час, вимагав задоволення нових потреб суспільства, життя та практика комерційного суду вказували на необхідність корінних змін у статуті.
Важко переоцінити значення Одеського комерційного суду в економічному житті як старої Одеси, так і всієї „Степної України”. Вже самі звичаї Комерційного суду вплинули на демократизацію устоїв Одеської торгівлі і промисловості, всього економічного життя міста та краю.
Після припинення діяльності Одеського комерційного суду було організовано Одеську Губернську арбітражну комісію.
