Правовий статус господарських судів в Україні, їх роль в умовах формування ринкових відносин

Господарські суди є однією з гілок судової влади. Це спеціалізовані суди, на які законом покладено здійснення правосуддя у господарських відносинах. Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Організація і діяльність господарських судів визначаються Конституцією України, Законом України від 7 лютого 2002 р. «Про судоустрій та статус суддів України», Господарським процесуальним кодексом України, прийнятим Верховною Радою України 6 листопада 1991 р., іншими нормативно-правовими актами України, а також міждержавними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

. Відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» завданням господарського суду є забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав громадян, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Організація господарських судів в Україні. Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції.

Вихідні положення щодо порядку організації діяльності госпо­дарських судів містяться в Конституції України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів» 2010 р., що передбачають органі­зацію діяльності суддів па принципах територіальності та спеціа­лізації.

господарські суди спеціалізуються на роз­гляді господарських справ. Поняття господарської справи в цьому сенсі є широким поняттям. Воно охоплює певне коло господар­ських відносин, основаних на конфлікті прав та інтересів учасни­ків господарських відносин, включає як спори між учасниками господарських відносин, так і справи про банкрутство суб’єктів господарювання.

Цій спеціалізації підпорядкована організаційна структура гос­подарських судів, а також процесуальний порядок розгляду госпо­дарських справ.

Завдання судів загалом окреслене в ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»: здійснення правосуддя на засадах вер­ховенства права, забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами України.

Основною (цільовою) функцією господарського суду, виходячи з       цього завдання, слід визнати відправлення правосуддя із метою захисту економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, забезпечення суспільного гос­подарського порядку в цій сфері.

Поняття та зміст прав і законних інтересів учасників господар­ських відносин визначається положеннями господарського та ци­вільного законодавства. Зокрема, у рішенні Конституційного Суду у справі про охоронюваний законом інтерес від 1 грудня 2004 р. роз’яснюється поняття законного інтересу, що підлягає захисту в судовому порядку.

У преамбулі та ст. 5 Господарського кодексу України як основ­ного акта господарського законодавства визначено спрямованість відповідного регулювання на утвердження суспільного господар­ського порядку. У господарсько-правовій літературі цей порядок визначається як заснована на законодавстві і реальних інтересах суспільства система правових і економічних засобів, спрямована на забезпечення стабільності й ефективності господарювання, за­доволення і захист інтересів господарюючих суб’єктів.

Решта функцій, які виконуються господарськими судами, є похідними. Але господарський суд не міг би успішно здійснюва­ти свою основну функцію без цих допоміжних функцій. Зокрема, Д.М. Притика визначає такі похідні функції господарського су­дочинства, як внутрішнє системне керівництво, керівництво внутрішньоструктурними підрозділами господарського суду, надання Вищим господарським судом роз’яснень господарським судам з питань практики застосування законодавства тощо.

Господарські суди України входять до системи судів загаль­ної юрисдикції, яка має єдині організаційно-правові та процесу­альні принципи функціонування, що відрізняється від порядку здійснення правосуддя в Конституційному Суді України й інших судах, юрисдикція яких визнається Україною (наприклад, Євро­пейському Суді з прав людини). У зв’язку із цим організація ді­яльності господарських судів багато в чому подібна до організації діяльності інших судів загальної юрисдикції — загальних та адмі­ністративних.

Виходячи до положень ст.ст. 1-16, 21-25 та інших статей Зако­ну «Про судоустрій і статус суддів» до загальних засад організації діяльності господарських судів можна також віднести:

• визначення статусу судів і суддів винятково в Конституції та законах України;
• спрямованість діяльності судів на забезпечення доступності правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Кон­ституцією та законами України;
• незалежність судів від будь-якого незаконного впливу, що пе­редбачає недопущення звернення до суду осіб, які не є учас­никами судового процесу, заборону втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, непо­вага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на без­сторонність суду; дію суддівського самоврядування для ви­рішення питань внутрішньої діяльності судів;
• розгалуженість системи, що включає суди першої, апеляцій­ної, касаційної інстанцій і Верховний Суд України;
• гласність і відкритість розгляду справ;
• провадження судочинства та діловодства державною мовою із можливістю використання регіональних мов або мов мен­шин відповідно до Закону України «Про ратифікацію Євро­пейської хартії регіональних мов або мов меншин» у поряд­ку, встановленому процесуальним законом;
• автоматизований документообіг, що передбачає визначення персонального складу суду для розгляду конкретної справи автоматизовано за принципом вірогідності розподілу справ під час реєстрації в суді позовних заяв, клопотань та скарг, ураховуючи ступінь завантаженості кожного судді, спеціа­лізації, а також вимог процесуального закону;
• одноособовий і колегіальний розгляд справ відповідно до процесуального закону;
• використання символів судової влади, якими є державні символи України — Державний Герб України і Державний Прапор України, а також здійснення суддею правосуддя в мантії та з нагрудним знаком;
• спеціалізація суддів на розгляді конкретних справ;
• організаційна структура судів, що включає суддів, помічни­ків, голову суду, заступника голови суду, апарат суду;
• науковий супровід діяльності суддів, що передбачає на­явність у складі судів наукових консультантів і науково- консультативних рад у складі Вищих спеціалізованих судів;
• організація в судах служби судових розпорядників, що за­безпечують додержання особами, які перебувають у суді, встановлених правил, виконання ними розпоряджень голо­вуючого в судовому засіданні;
• єдність порядку оплати праці судів, їх відпустки тощо;
• єдність порядку притягнення суддів до дисциплінарної від­повідальності;
• рівного представництва суддів господарських судів на з’їзді суддів у поєднанні із суддями загальних та адміністратив­них судів;
• інформаційне забезпечення діяльності судів, що передбачає утворення в судах бібліотек тощо.

Разом із тим, організація діяльності господарських судів має особ­ливості, пов’язані зі специфікою справ, що ними розглядаються.

Зокрема, відповідно до Закону України «Про судоустрій і ста­тус суддів» система господарських судів має специфічний вигляд, тут не утворюються окружні, міські чи районні суди, що прита­манні судам інших юрисдикцій. Господарські суди діють у скла­ді місцевих (обласних, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) господарських судів, апеляційних господарських.