Господарсько-правові умови здійснення страхової діяльності в Україні.

Страхування - це професійна діяльність спеціалізованих організацій (страхових компаній або страховиків) щодо надан­ня учасникам відносин у сфері господарювання (страхувальникам) страхових послуг, спрямованих на захист їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування страхових випадків за рахунок грошових фон­дів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.

Страхування у сфері господарювання регулюється низкою нормативно-правових актів, серед яких: Господарський кодекс від 16.01.2003 р.: містить положення щодо страхування як різновиду фінансової діяльності (ст. 252), суб'єктів такої діяльності (ст. 353), законодавство про страхування у сфері господарювання (ст. 355); Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р.: глава 67 (статті 979-999) регулює договірні відносини щодо страхування; Закон України від 07.03.1996р. «Про страхування» (в ред. Закону від 04.10.2001 р.): встановлює вимоги щодо страховиків, їх майнових активів, здійснюваних ними операцій, державного регулювання сфери страхування та ін.; акти Уряду: постанова Кабінету Міністрів України від 07.09.1993 р. № 709 «Про ство­рення Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»; постанова КМУ від 1 червня 2002 р. № 733 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслід­ків під час перевезення небезпечних вантажів»; постанова КМУ від 12 жовтня 2002 р. № 1535 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації»; постанова КМУ від 16.11.2002 р. № 1788 «Про затвердження Порядку і правил проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності суб'єктів господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на об'єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об'єкти та об'єкти, господарська діяльність на яких може призвес­ти до аварій екологічного і санітарно-епідеміологічного характеру»; постанова КМУ від 23 червня 2003 р. № 953 «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності за ядерну шкоду»; постанова КМУ від 13 квітня 2005 р. № 286 «Про встановлення розміру плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування»; та ін.; відомчі нормативно-правові акти: постанова Правління Нацбанку України від 11.04.2000 р. № 135 «Про за­стосування іноземної валюти в страховій діяльності»; Ліцензійні умови провадження страхової діяльності, затверджені розпоря­дженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг Укра­їни (ДКРРФП) від 28.08.2003 р. № 40; розпорядження ДКРРФП від 28.05.2004 № 736 «Про затвердження Поло­ження про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення дер­жавного реєстру страхових та перестрахових брокерів»; розпорядження ДКРРФП від 26.11.2004 № 2875 «Про затвердження Пра­вил розміщення страхових резервів із страхування життя»; розпорядження ДКРРФП від 17.12.2004 № 3104 «Про затвердження Пра­вил формування, обліку та розміщення страхових резервів за видами стра­хування, іншими, ніж страхування життя»; розпорядження ДКРРФП від 28.12.2004 № 3197 «Про затвердження По­ложення про порядок та умови ведення страховиками персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя»; розпорядження ДКРРФП від 04.08.2005 № 4421 «Про затвердження По­рядку складання та подання звітності страхових та/або перестрахових бро­керів»; розпорядження ДКРРФП від 22.11.2005 № 4934 «Про затвердження По­ложення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір на­бути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінан­сових установ»; розпорядження ДКРРФП від 11.04.2006 № 5619 «Про затвердження По­ложення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних за­собів»; розпорядження ДКРРФП від 19.07.2006 № 6021 «Про затвердження По­рядку реєстрації філій страховиків-нерезидентів»; розпорядження ДКРРФП від 07.09.2006 № 6201 «Про затвердження Лі­цензійних умов провадження страхової діяльності філіями страховиків-нерезидентів»; розпорядження ДКРРФП від 16.11.2006 № 6426 «Про затвердження Поло­ження про здійснення нагляду за діяльністю філій страховиків-нерезидентів та застосування заходів впливу за порушення ними законодавства про фі­нансові послуги та про внесення змін до деяких нормативно-правових ак­тів»; розпорядження ДКРРФП від 07.12.2006 № 6504 «Про затвердження По­рядку ліквідації філій страховиків-нерезидентів»; та ін.

Господарська діяльність у сфері страхування може здійснюватися лише гос­подарськими організаціями, що створюються як фінансові установи зі спеціаль­ним предметом діяльності у формі будь-якого виду господарського товариства, крім товариства з обмеженою відповідальністю (ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.03.1996 р. «Про страхування»). Однак у більшості випадків засновники страхової організації (страховика - за визначен­ням зазначеного Закону) обирають при її заснуванні акціонерну форму, врахо­вуючи переваги останньої.

Страховим компаніям (страховикам) притаманні такі характерні риси: наявність щонайменше трьох засновників/учасників (хоча для держав­них страхових компаній це правило не діє); якщо єдиним засновником та учасником страхової компанії є держава, то така компанія отримує статус державної (національної); в решті випадків використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика забороняється; спеціальний і виключний предмет діяльності - лише страхування, перестра­хування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням; допускається також виконання за­значених видів діяльності у вигляді надання послуг для інших страховиків на підставі укладених угод про сумісну діяльність, а також будь-які операції для забезпечення власних господарських потреб страховика; обов'язковість отримання ліцензії на здійснення страхової діяльності в по­рядку, специфіка якого визначається ст. 38 Закону «Про страхування»; вимоги до майнової бази страхової організації, спрямовані на забезпечення платоспроможності страховиків, щодо складу майнової бази: наявність сплаченого статутного фонду та на­явність гарантійного фонду страховика; створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань; спеціальні вимоги до статутного фонду; значний рівень державного регулювання, що здійснюється Уповноваже­ним органом (Державною комісією з регулювання ринків фінансових по­слуг України/ДКРРФП) та його органами на місцях шляхом: ліцензуван­ня страхової діяльності; ведення Державного реєстру фінансових установ; особливість ведення бухгалтерського обліку і звітності; спеціальні вимоги до ліквідації, реорганізації та санації (в тому числі при­мусової), визначені ст. 43 Закону «Про страхування».

1. Д