Автору твору належать виключні майнові права на використання його твору в будь-якій формі і будь-яким способом відповідно до закону.
Право на використання твору - це можливість авторів самим вирішувати всі питання, пов'язані з наданням третім особам доступу до творів і з їх використанням.
Автор має стільки прав на використання твору, скільки існує способів можливої експлуатації останнього, до того ж не тільки на момент створення, а й допоки його охороняє авторське право.
Дозвіл на використання твору передбачає право автора на одержання винагороди.
Виключні права на використання твору означають, зокрема, право здійснювати, дозволяти або забороняти:
• відтворювати твір (право на відтворення);
• розповсюджувати оригінал або примірники твору будь-яким способом,
у тому числі шляхом продажу (право на розповсюдження);
• здавати у прокат оригінал або примірники твору (право на прокат);
• надавати оригінал або примірники твору в тимчасове користування
(право на надання в тимчасове користування);
• імпортувати примірники твору з метою розповсюдження, у тому числі
примірники, виготовлені з дозволу володільця виключних авторських прав
[право на імпорт);
• публічно показувати твір (право на публічний показ);
• публічно виконувати твір (право на публічне виконання);
• сповіщувати твір для загального відома шляхом передачі за
допомогою бездротових засобів або по дротах (кабелю) чи за допомогою
інших аналогічних засобів (право на передачу в ефір і сповіщення кабельною
мережею);
• доводити твір до загального відома (право на доведенню до загального
відома),
• повторно сповішувати: твір, якщо це сповіщення здійснює не первинна
організація (право на ретрансляцію);
• перекладати твір (право на переклад);
• переробляти, аранжувати або іншим способом змінювати твір (право
на переробку);
• інші дії, передбачені законом.
Право на відтворення.
Право на відтворення означає можливість розмноження твору шляхом зняття з нього копій або іншим способом.
Термін "відтворення» означає виготовлення одного чи більше примірників твору або його частини будь-яким способом (прямо або непрямо, тимчасово або постійно) У будь-якій матеріальній формі (на будь-якому матеріальному носії); виготовлення у трьох вимірах одного або більше примірників двомірного твору і удвох вимірах - одного або більше примірників тримірного твору; запис у пам'ять комп'ютера та інших комп'ютерних пристроїв; будь-який інший запис твору.
Способи відтворення можуть бути різними: друк, рисунок, гравюра, фотографія, муляж, фотокопія, мікрофільм і будь-який спосіб графічних та пластичних мистецтв або механічного, кінематографічного та магнітного запису, який дозволяє сповіщувати твір опосередковано, тобто за допомогою копії твору, яка є матеріальним втіленням твору.
Право на розповсюдження.
Зміст права на розповсюдження полягає у введенні в цивільний оборот примірників твору будь-яким способом, наприклад шляхом продажу або здавання у прокат. До цього поняття також включають: пропозицію до продажу, безоплатне розповсюдження (дарування), надання у прокат та інші подібні дії.
Право на прокат.
Прокат - самостійний спосіб використання твору, який розширює коло аудиторії, що сприймає твір. Здавання у прокат здійснюють після первинного введення примірника в обіг.
Право на надання в тимчасове користування.
Автор має право надавати оригінал або примірники твору в тимчасове користування. У той же час публічні бібліотеки України надають примірники творів читачам в тимчасове користування на безоплатній основі. Це право матиме значення тільки в разі створення державою спеціальної системи платежів на користь авторів за використання їхніх творів бібліотеками.
Право на імпорт.
Автор має виключне право імпортувати примірники твору з метою розповсюдження, у тому числі примірники, виготовлені з дозволу володільця виключних авторських прав. За автором закріплена можливість здійснювати контроль за ввезенням на територію дії його авторських прав примірників створеного ним твору, які виготовлені за кордоном. Підставою для виокремлення права на імпорт є територіальна обмеженість сфери дії авторських прав.
Право контролю за імпортом примірників твору надають автору для того, щоб він міг ефективніше здійснювати право на розповсюдження, що йому належить.
Право на публічний показ.
Під публічним показом твору розуміють демонстрацію оригіналу або примірника твору на екрані, за допомогою плівки, діапозитиву, телевізійного кадру або інших технічних засобів, а також демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору і дотримання їх послідовності.
Публічний показ має місце лише тоді, коли здійснюється у місці, відкритому для вільного відвідування, або в місці, де присутня значна кількість осіб, не належних до кола сім'ї.
Право на публічне виконання.
Публічне виконання творів - це будь-яке їх виконання безпосередньо або за допомогою технічних засобів (включаючи показ аудіовізуального твору або його частини) у місцях, доступних для безоплатного або платного публічного відвідування, незалежно від фактичного сприйняття творів публікою. Публічним виконанням творів є також будь-яке сповіщення або доведення до загального відома творів за допомогою теле-, радіоприймачів, комп'ютерних пристроїв чи інших технічних засобів, встановлених у місцях, доступних для безоплатного або платного публічного відвідування, а також у місцях, де присутня значна кількість осіб, не належних до кола сім'ї. У тому числі у місцях, де такі особи можуть сприймати твори в індивідуальному порядку за допомогою технічних засобів, зокрема комп'ютерних пристроїв.
Виконання передбачає активні дії третіх осіб (виконавців). Публічне виконання може бути безпосереднім і опосередкованим.
До безпосереднього публічного виконання відносять:
• сценічне виконання театральних, театрально-музичних І
хореографічних творів, пантомім і будь-яких творів, призначених для
виконання;
• декламацію або читання літературних творів;
• промови, доповіді, виступи, проповіді, лекції, звіти тощо;
• виконання музичних недраматичних творів з текстом або без тексту.
Особливістю таких виконань є присутність артистів перед публікою й
одиничність виконання.
До опосередкованого публічного виконання відносять:
• публічне виконання музичних недраматичних творів за допомогою
механічних засобів;
• передачу або трансляцію у відкритому для публіки місці творів,
розповсюджуваних за допомогою радіо- і телемовлення або кабельною
мережею;
• сповіщення у відкритому для публіки місці записів творів,
розповсюджуваних за допомогою радіо- та телемовлення або кабельною
мережею.
Право на передачу в ефір і сповіщення для загального відома по кабелю.
Зазначене право як особливу майнову правомочність автора характеризують такі особливості:
• цьому праву властивий елемент публічності;
• твір доводять до загального відома за допомогою спеціальних
радіосигналів (радіохвиль);
• передаватися в ефір, розповсюджуватися кабельною мережею можуть
як оприлюднені, так і неоприлюднені твори.
Важливість для правоволодільця захисту цих прав пояснюється не тільки широтою безпосереднього сприйняття твору при передачі в ефір або сповіщенні по кабелю, а й тим, що перед публікою відкривається можливість аудіо- та відеозапису, що може обмежити можливості комерційного використання твору.
Право на доведення до загального відома.
Це виключне право дозволяти будь-яке доведення до загального відома своїх творів таким чином, що представники публіки можуть здійснювати доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за їхнім власним вибором.
Право на ретрансляцію.
Автор має право повторно сповіщувати твір, якщо таке сповіщення здійснює не первинна організація (право на ретрансляцію). У більшості випадків питання ретрансляції слід вирішувати договірним шляхом.
Право на переклад.
Суб'єктивне право на переклад передбачає можливість автора самому перекладати та використовувати переклад свого твору, а також право давати дозвіл на переклад і використання перекладу іншими особами.
Право на переробку.
Право автора переробляти, аранжувати або іншим подібним способом змінювати твір містить можливість автора самому переробляти твір, змінюючи його вид, форму, жанр, або давати дозвіл на переробку іншим особам. Створені в результаті творчої переробки твори є новими об'єктами авторського права, проте їх можна використовувати лише за згодою авторів оригінальних творів.
Право доступу до твору образотворчого мистецтва.
При передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об'єкта, у якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо) за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору образотворчого мистецтва. Власник не може відмовити автору в доступі до твору без достатніх підстав. При цьому від власника твору не можна вимагати доставки твору авторові. ^f Право слідування.
Автор твору образотворчого мистецтва, а в разі його смерті -спадкоємці, упродовж встановленого Законом строку дії авторського права має невідчужуване право на одержання 5 % від ціни кожного продажу твору через аукціон, галерею, салон, крамницю тощо, що відбувається після першого його продажу, здійсненого автором твору (право слідування). Виплату винагороди в цьому разі здійснюють аукціони, галереї, салони, крамниці тощо.
Збір і виплату винагороди, одержаної в результаті використання права слідування, здійснюють через організації колективного управління майновими правами авторів. (В Україні це право задеклароване за відсутності механізму його реалізації).
Інші права автора.
Автор має право на реалізацію дизайнерського, архітектурного, містобудівного та садово-паркового проекту.
Якщо оригінал або примірники правомірно опублікованого твору введені в цивільний обіг шляхом їх першого продажу, то допускають їх подальше розповсюдження без згоди автора та без виплати авторської винагороди.
Автор зберігає право на одержання винагороди за здавання у прокат примірників фонограми або аудіовізуального твору, незважаючи на передачу цього права
Розмір винагороди, порядок і умови її виплати встановлює компетентний орган.
Розмір і порядок обчислення авторської винагороди визначає авторський договір, а якщо збір винагороди здійснюють організації управління майновими правами на колективній основі -договори, укладені цими організаціями з користувачами.
Розмір авторської винагороди за використання твору не може бути нижчим за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Право автора на одержання винагороди є невідчужуваним і переходить тільки до спадкоємців автора на строк дії авторського права.
