пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Соціальне протиріччя глобалізації

Глобалізація економіки є багатогранним процесом, основними 
рушійними силами якого є технологічний прогрес, розвиток міжнародної 
інфраструктури, революційні зміни в інформаційній технології та лібералізація 
торгівлі й міжнародних зв’язків.
Зазначені фактори мали безпосередній вплив на соціальний і 
економічний розвиток усіх країн світу. Перш за все це позначилося на зростанні 
обсягів світової торгівлі товарами і послугами, темпи зростання якої в усіх 
регіонах світу за останні 30 років перевищували темпи зростання ВВП.
Другим важливим наслідком глобалізації стала інтенсифікація потоків 
прямих іноземних інвестицій
Іншим важливим наслідком стала зростаюча роль багатонаціональних 
корпорацій (БНК). 
Процес глобалізації проявився у зростанні міжнародної мобільності 
трудових ресурсів. 
Світовий досвід доводить, що технічні і технологічні зміни, що є 
необхідною передумовою розвитку людини, спричиняють трансграничний рух 
капіталу, виробничих потужностей, товарів і послуг та переміщення робочої 
сили. А ці процеси викликають зміни в соціальній сфері, переміщуючи і 
скорочуючи робочі місця, девальвуючи традиційні спеціальності й вимагаючи 
нової кваліфікації.
Вплив зовнішньої торгівлі на доходи, добробут і зайнятість детально 
досліджені в працях багатьох учених, зокрема, Дж. М. Кейнса, П. Самуельсона, 
В. Столпера, Е. Хекшера, Б. Оліна, П. Х. Ліндерта та ін. Відомий фахівець із 
питань зовнішньої торгівлі П. Х. Ліндерт зазначав, що «в будь-якій країні 42
зовнішня торгівля безпосередньо торкається інтересів багатьох груп 
населення».
Значний вплив на соціальну сферу, особливо в плані створення нових 
робочих місць, мають прямі іноземні інвестиції. 
Дослідження процесу глобалізації економіки свідчить, що він справляє 
неоднозначний вплив на соціальну сферу. Лібералізація обміну, нові форми 
міжнародного поділу праці, зростання руху капіталів, посилення конкурентної 
боротьби дозволяють досягати економічного зростання в багатьох країнах 
світу, сприяють розширенню зайнятості, зниженню рівня бідності і підвищення 
добробуту. 
Зростання обсягів торгівлі та капіталовкладень на глобальному рівні 
здійснюється з великою швидкістю, але в основному в інтересах більш
динамічних і могутніх країн. 
Не спостерігається глобальної тенденції скорочення розриву між 
багатими і бідними верствами працюючого населення всередині країн. Існує 
загроза, що нерівність між багатими і бідними в найближчі десятиріччя 
поглибиться.
В глобальному масштабі можна виділити дві надзвичайно гострі 
соціальні проблеми — бідність і безробіття.
Для великої кількості працюючих глобалізація означає невпевненість у 
збереженні робочого місця та погіршення умов праці. 
Таким чином, на початку ХХІ століття глобалізація, підвищуючи 
ефективність економіки, потенційно загрожує демонтажем всієї створеної 
протягом минулого сторіччя соціальної надбудови. 
Тому світове співтовариство має враховувати соціальні аспекти процесу 
глобалізації, особливо при розробці правил, норм і політики управління 
світовою економікою. А це об’єктивно вимагає розвитку міжнародних 
інститутів з регулювання цих процесів в інтересах суспільства, економіки і 
збереження довкілля. В умовах глобалізації економіки регулювання соціальної 
політики виходить за національні межі і повинно відбуватися на регіональному 43
рівні — в межах інтеграційних угруповань, та на глобальному рівні — в межах 
міжнародних організацій.
Першою організацією, що взяла на себе функції міжнародного 
регулювання в соціальній сфері, стала міжнародна міжурядова організація —
Міжнародна організація праці, що була створена в 1919 р., і яка з 1946 р. є 
спеціалізованою установою Організації Об’єднаних Націй. На сучасному етапі 
суспільного розвитку, в умовах глобалізації економіки задачі МОП розширені і 
включають:
— надання допомоги країнам у визначенні національної стратегії з 
підвищення рівня зайнятості та її якості;
— допомогу країнам-учасницям у становленні національних систем 
моніторингу, технічного забезпечення збору статистичної та іншої інформації і 
створення інформаційних систем ринку праці;
— відстеження глобальних тенденцій, що впливають на стан зайнятості;
— публікацію щорічних доповідей про зайнятість у світі та надання 
конкретних рекомендацій;
— розвиток міжнародного співробітництва з широкого кола соціальних і 
трудових проблем: зайнятості, покращання умов праці, діяльності профспілок, 
професійного навчання, охорони праці, боротьби з професійними 
захворюваннями, становища окремих груп трудящих, соціального 
забезпечення;
— розробку і прийняття міжнародних норм у формі конвенцій, що 
підлягають ратифікації державами-членами, і рекомендацій.
На сучасному етапі розвитку процесу глобалізації досягнення 
соціальних цілей можливе лише за умови спільних і погоджених дій ряду 
міжнародних організацій. 
Важливе значення для регулювання процесу глобалізації мають 
різноманітні структури Організації Об’єднаних Націй. Економічна і соціальна 
рада ООН згідно зі статутом уповноважена проводити дослідження і готувати 
доповіді з міжнародних питань у галузі економіки, соціальної і культурної 44
сфери, освіти, охорони здоров’я і надавати з цих питань рекомендації членам і 
спеціалізованим установам ООН. За рекомендацією ООН країни ОЕСР надають 
допомогу країнам третього світу.
Проблеми розвитку людини є напрямком діяльності ЮНІСЕФ.
Активно і на систематичній основі займається проблемами соціальних 
наслідків процесів, що відбуваються в умовах глобалізації, Міжнародний 
валютний фонд та Світовий банк і його підрозділи МБРР і МАР. 


08.10.2014; 03:33
хиты: 63
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь