Світове господарство як глобальна система є історичною і динамічною
категорією, яка розвивається. Його еволюція, перехід із однієї фази розвитку в
іншу, висувала на передній план теоретичні концепції, що пояснюють ці зміни.
Історично світове господарство розглядалося як система національних
господарств або певних їх груп. Тому в центрі аналізу багатьох концепцій
знаходяться положення національних господарств у світовій системі.
Загальна посилка цих теорій полягає в тому, що національні господарства
займають у світі нерівне становище.
1.Теорії імперіалізму і неоколоніалізму пояснюють структуру світу як
боротьбу між провідними державами за нові ринки, джерела сировини, сфери
вкладання капіталу, за посилення їх політичного та культурного впливу.
2. Теорія модернізації виходить з того, що усі наявні в історії
людські суспільства біполярні. Теорія базується на відмінностях у розумінні
традиційного і сучасного.
3. У 60-70-і роки найбільш впливовою концепцією розвитку глобальної
системи була теорія залежності або, точніше, - метатеорія залежності.
Метатеорію залежності і периферійного розвитку було висунуто групою
латиноамериканських економістів та соціологів. Її засновник - відомий
аргентинський економіст Р. Пребіш
Мета теорії ділиться на три напрямки: залежної нерозвиненості,
залежного розвитку та відтворення залежності.
4.Паралельно з теорією залежності, але окремо від неї виступає
концепція світової системи, висунута І. Валерштайном. Грунтуючись на
динамічній зміні поділу праці, він ділить світ на центральні (світові ядра),
периферійні та напівпериферійні країни. 8
5.У 60-і роки здобула популярність концепція стадій росту У. Ростоу,
яка розглядає розвиток країн за стадіями.
6. З середини 70-х років проблематика світової економіки все тісніше
пов'язується з концепціями взаємозалежності національних господарств, які
грунтуються на інтернаціоналізації виробництва, на диференційованому впливі
науково-технічного прогресу на структурну перебудову. Проблема
взаємозалежності та партнерства розглядається на різних пересічних рівнях -
глобальному, між центрами та периферією, всередині підсистем. Термін
глобальна взаємозалежність був введений американським політологом С.
Хоффманом, а концепція розкрита Р. Купером.
7. До початку 70-х років утвердилася концепція рівного партнерства.
Більш-менш закінчене вираження ця концепція отримала в доповіді Л. Пірсона,
підготовленої під егідою Світового банку для оцінки стратегії відносин
західних країн з державами, що розвиваються. Вона передбачала об'єднання
політики допомогою, торгівлі, інвестицій в єдину стратегію, яка повинна
грунтуватися на зусиллях самих країн, що розвиваються.
