4. Відшкодування ризиків.

Конвенція містить визначення політичних ризиків, від не­сподіваного настання яких Агентство гарантує відшкодування. Вони розподілені на такі чотири категорії.

1) Трансфертний ризик. Це випадки, коли держава, на те­риторії якої проводяться інвестиційні операції, в односторон­ньому порядку обмежує здатність інвестора здійснювати репат­ріацію прибутку та продукції, отриманих від реалізації інвести­цій, включаючи продукцію, пов'язану з ліквідацією інвестицій. Тобто тут одночасно суміщеними є як ризик неконвертованості, так і ризик непереказуваності коштів, хоча, скоріш за все, ним будуть охоплюватися і махінації влад з обмінними курсами, які можуть привести до позбавлення інвестора прибутків та продук­ції, отриманих від реалізації його інвестиції.

2)Про ризик експропріації йшлося вище. До сказаного мо­жна додати лише те, що за Сеульською конвенцією «традицій­ні» заходи, що мають загальне значення та яким не властивий
дискримінаційний характер, котрі влади держави-імпортера ін­вестицій здійснюють з метою упорядкування економічної діяль­ності, не будуть розглядатися як заходи з експропріації.

3)Ризик розірвання інвестиційного контракту. Відповідно до положень Сеульської конвенції в цьому випадку необхідно (і достатньо), щоб «розірвання» відбулося, та щоб інвестор, який став жертвою такого розірвання, не скористався відповідними засобами захисту від зазначеної односторонньої дії.

4)Ризик збройного конфлікту або громадських заворушень. Цей ризик не визначено, хоча коментар до Конвенції уточнює, що йдеться про повстання та революції, а в більш широкому пла­
ні — про політичні події, що не контролюються владами держа­ви, на території якої здійснюються інвестиції. Тобто ці події від­різняються своїм зовнішнім характером, непередбачуваністю та
нездоланністю (терористичні акти цим ризиком, у принципі, не охоплюються).

Діяльність Багатостороннього агентства виявилася досить-таки плідною. Кількість його членів з 29 (1988 р.) збільшилась у понад п'ять разів. За рішенням Агентства чимало держав Східної Європи було віднесено до категорії групи II (країн, що розвиваються), а в 1998 р. ним було створено спеціальний до­вірчий фонд для забезпечення гарантій інвестиціям, які спря­мовуються в Україну. Зараз є всі підстави вважати, що саме під егідою БАГІ може бути здійснено кодифікацію норм між­народного права, яка буде здатна замінити правове регулюван­ня інвестицій шляхом укладення чисельних двосторонніх кон­венцій.