План
1. Поняття інвестиційного клімату.
2. Правове середовище, макроекономічні чинники та регуляторна політика в сфері іноземних інвестицій.
3. Поняття венчурного інвестування.
1. Поняття інвестиційного клімату.
Україна пройшла важливі етапи на шляху до інтеграції в світовий економічний простір:
- 1 березня 1998 року набула сили Угода про партнерство і співпрацю з Європейським Союзом.
- ЄС і США надали Україні статус країни з ринковою економікою.
- Сенат США скасував поправку Джексона-Вєника щодо України.
- Підписано міждержавні угоди щодо сприяння і взаємний захист інвестицій з 70 країнами світу.
- Укладено 60 міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування практично зі всіма країнами СНД, Європи, багатьма країнами Азії, Північної і Південної Америки і кількома країнами Африки.
- 16 травня 2008 року Україна набула статус члена СОТ. Вступ України до СОТ дає позитивний сигнал для активізації співпраці між Україною і ЄС по всіх напрямах, а також в інвестиційній сфері.
Визначальним завданням державної політики у сфері інвестиційної діяльності є формування сприятливого інвестиційного клімату.
Інвестиційний клімат – сукупність правових, економічних, регуляторних, політичних та інших факторів, які у кінцевому рахунку визначають ступінь ризику капіталовкладень та можливість їх ефективного використання.
Активізація інноваційно-інвестиційної діяльності належить до системних питань, вирішення яких має здійснюватися на державному рівні, адже інвестиції в галузі не інноваційного характеру, враховуючи їх більш високу рентабельність, приватний сектор забезпечить самостійно, тоді як інноваційно спрямовані галузі потребують більшої уваги з боку держави.
2. Правове середовище, макроекономічні чинники та регуляторна політика в галузі іноземних інвестицій.
Правове середовище.
В Україні створено законодавчу базу в сфері регулювання інвестиційної діяльності, а саме ГКУ, Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Про режим іноземного інвестування» «Про захист іноземних інвестицій в Україні», «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб’єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»
Прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 № 888 “Про заходи щодо реалізації стратегічно важливих інвестиційних проектів за принципом “єдиного вікна” щодо утворення у складі Держкомпідприємництва структурного підрозділу з питань сприяння реалізації стратегічно важливих інвестиційних проектів.
Задля зміцнення прав інвесторів та реалізації переважного права акціонерів на придбання акцій додаткової емісії, визначення терміну, протягом якого емітент зобов’язаний затвердити звіт про результати розміщення цінних паперів, визначення дій емітента та інвесторів у разі визнання емісії цінних паперів недійсною Верховною Радою ухвалено Закон України від 11.06.2009 № 1522- VI “Про внесення змін до Закону України “Про цінні папери та фондовий ринок” (щодо порядку дій емітента та інвесторів).
Макроекономічні чинники.
Інвестиції в основний капітал за 9 місяців 2009 року по відношенню до показників ІІI кварталу 2008 року становили 56,3 %. Таке скорочення відбулося за рахунок поглиблення кризових явищ, які зумовили значні коливання курсу долара США до гривні, недовіру до фінансової системи.
Підприємствами та організаціями усіх форм власності у ІІІ кварталі 2009 року за рахунок усіх джерел фінансування вкладено 106,27 млрд. грн. капітальних інвестицій. Частка інвестицій у матеріальні активи у їх структурі склала 97,4 %.
Інвестиції в основний капітал (капітальне будівництво та придбання машин і обладнання) становили 81,8 % від загального обсягу капітальних інвестицій. На поліпшення стану об’єктів (капітальний ремонт, модифікація, модернізація) направлено 9,7 % загального обсягу капітальних інвестицій, у нематеріальні активи – 2,6 %, на інші – 5,9 %.
Обсяг експорту товарів та послуг України за січень–вересень 2009 року становив 4 319,5 млн. дол. США, імпорту – 35 399 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом попереднього року експорт склав 54,9 %, імпорт – 48,7 %.
Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами із 206 країн світу.
Станом на 1 січня 2010 року в економіку України іноземними інвесторами внесено 40026,8 млн. дол. США.
У січні-вересні 2009 року приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіці країни з урахуванням всіх чинників становив 3,0 млрд. дол. США, що складає 36,8 % рівня відповідного періоду попереднього року. Інвестиції надійшли зі 125 країн світу
До десятки основних країн-інвесторів входять:
- Кіпр – 8 593,2 млн. дол. США;
- Німеччина – 6 613,0 млн. дол. США;
- Нідерланди – 4 002,0 млн. дол. США;
- Російська Федерація – 2 674,6 млн. дол. США;
- Австрія – 2 604,1 млн. дол. США;
- Сполучене Королівство – 2 375,9 млн. дол. США;
- Франція – 1 640,1 млн. дол. США;
- Сполучені Штати Америки – 1 387,1 млн. дол. США;
- Віргінські Острови – 1 371 млн. дол. США;
- Швеція – 1 272,3 млн. дол. США.
Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості – 23,0 % загального обсягу прямих інвестицій в Україну, у т. ч. переробної – 19,7 %. Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій унесено у виробництво харчових продуктів, напоїв і тютюнових виробів; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; хімічну та нафтохімічну промисловість, а також машинобудування.
У фінансових установах акумульовано 21,0 % обсягу прямих інвестицій, ще 10,6 % – у підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів і предметів особистого вжитку, а також 10,2 % – в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям.
Регуляторна політика.
Найбільш привабливими для інвесторів є традиційні галузі економіки. Це, перш за все, металургія, машинобудування, хімічна промисловість, харчова промисловість. Разом із тим дедалі більше привертають увагу інвесторів такі галузі, як автомобільна промисловість, споживча електроніка, високі технології, вітроенергетика, сонячна енергетика, виробництво біопалива, телекомунікації, логістика і деякі інші. Світовий банк оцінює потреби України в інвестиціях більш ніж 100 млрд. дол. США.
Згідно з Указом Президента України «Про утворення Державного агентства України з інвестицій та інновацій» від 30 грудня 2005 року № 1873 утворено Державне агентство України з інвестицій та інновацій.
16 травня 2007 р. Постановою Кабінету Міністрів України № 749 «Деякі питання Державного агентства України з інвестицій та інновацій» затверджено нове «Положення про Державне агентство України з інвестицій та інновацій» , згідно до якого Держінвестицій є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері інноваційної діяльності.
Основними завданнями Держінвестицій України є участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері інвестицій та інноваційної діяльності.
Основним консультативно-дорадчим органом з підготовки пропозицій щодо формування державної інвестиційної політики є Рада інвесторів при Кабінеті Міністрів України, утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2007 № 3.
Основними завданнями Ради інвесторів є:
- підготовка пропозицій щодо формування державної інвестиційної політики;
- участь у розробленні та проведенні експертизи проектів окремих нормативно-правових актів з питань інвестиційної діяльності;
- надання обґрунтованих пропозицій щодо реалізації інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток пріоритетних галузей економіки, а також адміністративно-територіальних одиниць;
- надання аналітичної, інформаційної допомоги державним органам, установам та організаціям з питань, пов'язаних з її діяльністю;
- сприяння ефективній взаємодії органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і суб’єктів господарської діяльності у сфері інвестиційної діяльності.
При Раді інвесторів утворено робочі групи за відповідними напрямами, до складу яких увійшли представники Держінвестицій. Нині здійснюється розгляд та опрацювання пропозицій інвесторів щодо вдосконалення нормативно-правового поля.
3. Поняття венчурного інвестування.
Одним із перспективних напрямів для залучення інвестицій – як і з внутрішніх, так і з зовнішніх джерел є розвиток венчурного інвестування.
Терміни “венчурний капітал” і “венчурний бізнес” беруть початок від англійського слова “venture”, яке перекладається в словнику В.К.Мюллєра як “ризикове підприємство”, “спекуляція”, “сума, яка підлягає ризику”.
Передумови виходу венчурного бізнесу на перший план, порівняно з науковою діяльністю центрів великих компаній:
-більша гнучкість венчурного фінансування,
- менший фінансовий ризик при отриманні негативного результату,
-можливість підключення великих венчурних компаній до інноваційної діяльності при успішному завершенні наукових досліджень і настанні стадії промислового освоєння нових розробок .
За фінансової підтримки зі сторони венчурного капіталу отримали путівку в життя такі досягнення людства, як мікропроцесори, персональні комп’ютери, технологія рекомбінантних молекул ДНК (генна інженерія). Низка раніше невідомих компаній, таких як “Майкрософт”, “Діджітл екуіпмент”, “Джінентек” піднялися на “дріжджах” венчурного капіталу до рівня лідерів нових галузей сучасного наукоємкого виробництва.
Окремі схеми венчурного фінансування в США застосовувались в 30-х роках XX ст. і навіть раніше, однак явище набуло сучасних рис лише після Другої світової війни. Прообразом сучасних фірм з управління венчурним капіталом стало фінансове партнерство “Джон Хей Уітні енд Компані”, засноване колишнім послом США у Великобританії Дж.Х.Уітні, акціонерної компанії “Амерікен Рісерч енд Дівелопменч”, створеної у цьому ж році під керівництвом генерала Жак Доріо, і фонду “Венрок”, заснованого в кінці 40-х – початку 50-х років сімейством Рокфеллерів.
Стимулювання винахідницької діяльності в Німеччині, відбувається шляхом надання значної державної винагороди ( премії ) особам, що винайшли суспільно корисні, конкурентоспроможні технології, товари, послуги, що істотно поліпшили структуру та якість виробництва або соціальної сфери.
У Великобританії діє найбільша в Європі галузь із фінансування інновацій. Капіталовкладення з цією метою надають спеціалізовані комерційні компанії. Міністерство торгівлі й промисловості проводить конкурс, метою ярого є допомога малим фірмам у розробці новаторських ідей, що сприяють випуску нових товарів чи розробці прогресивних технологій. Крім того, в цій країні існують ще дві великі організації, які підтримують чи фінансують нові ідеї для того, щоб їх можна було використати в комерційному виробництві в найкоротші строки. Перша з них - філіал Промислової і торгової фінансової“Technical development capital. Ltd” корпорації, завдяки якій останніми роками впроваджено багато значних винаходів.
Також діють Національна науково-дослідна корпорація розвитку, яка отримує кошти від держави для прискорення процесу проходження винаходів від початку розробки до впровадження їх у виробництво, Інститут патентів і винаходів, до складу адміністративної ради якого входять представники Конфедерації британських промисловців, Національної науково-дослідної корпорації розвитку, Федерації торговельних знаків, патентів і конструкцій та інших організацій .
У Франції діє широка мережа спеціалізованих державних служб із стимулювання науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у приватному секторі. Одні з них є самостійними організаціями (як, наприклад, Національне агентство сприяння впровадженню результатів наукових досліджень), інші входять до складу центральних органів управління наукою і великих науково-дослідних центрів. Держава через агентство здійснює основні види фінансової допомоги зі стимулювання нововведень .
Окрім вище перелічених форм стимулювання венчурного бізнесу, існує ще одна, яка не є розповсюдженою, проте ефективною – це так звані корпоративні, тобто недержавні інвестори. Як правило, вони є представниками крупних компаній, які у минулому теж використовували венчурний капітал, а сьогодні бажають самостійно вкладати зароблені гроші у перспективні проекти. Зрозуміло, що не з альтруїстичних міркувань, а з метою отримання прибутку, який би перевищив інвестиційні вливання.
Останнім часом в Україні поступово зростає увага до «венчурого» бізнесу.
Історія венчурних фондів в Україні
Формування інститутів венчурного фінансування і розвиток венчурного бізнесу в Україні започатковано у 1992 році, і відбувається повільно. У багатьох розвинених країнах світу цей вид ІСІ направляє кошти інвесторів в інноваційну сферу. В Україні тенденції абсолютно інші — кошти венчурних фондів інвестуються в будівництво і нерухомість і поки слабо орієнтовані на "хай-тек" технології.
Основні засади функціонування та обмеження діяльності інститутів спільного інвестування в Україні були узгоджені з Директивою Європейського Союзу № 85/611 від 20 грудня 1985 р. „Про приведення у відповідність Законів та Положень стосовно спільного інвестування в цінні папери, що обертаються”. Але у Директиві не ведеться мова про венчурні фонди, отож в Україні були створені окремі умови розміщення коштів інвесторів венчурних фондів.
У травні 1998 року в Україні за пропозицією Європейської асоціації венчурного капіталу (EVCA) при УАІБ відкрито секцію венчурного капіталу, основне завдання якої - сприяти розвитку венчурного інвестування в Україні.
Закон України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 року, який започаткував утворення абсолютно нових для перехідної економіки України інститутів фінансового ринку, після першого читання не передбачав венчурних фондів. Ідея поєднати можливість управління класичними взаємними (в Україні - корпоративними) фондами та юніт-трастами (у нас – пайовими фондами) з управлінням венчурним фондами народилась під час підготовки закону до другого читання і виявилась плідною, оскільки відповідала специфічній задачі оптимізації фінансових потоків, легалізації та ефективному використанню вивезених за кордон коштів за рахунок створення відповідного податкового середовища.
Поняття венчурного фонду в Україні відрізняється від загальноприйнятого: у нас це специфічний ІСІ, правила формування, існування та закриття якого вмонтовані у загальні правила діяльності ІСІ та компаній з управління активами.
Венчурним фондом вважається недиверсифікований ІСІ закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш ніж на 50 % складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі
До появи вказаного закону в країні з середини 1990-х років існували інвестиційні і взаємні фонди, що створювалися спеціально в цілях забезпечення процесів масової приватизації. Серед них можна назвати Western NIS Enterprise Fund (150 млн. дол., виділених урядом США для освоєння в харчовій промисловості, сільському господарстві, виробництві будівельних матеріалів, фінансовому секторі України), SigmaBlayzer (капітал - 100 млн. дол.), фонд прямих інвестицій "Україна" (капітал - 22,5 млн. дол., більша частина якого була внесена ЄБРР, МФК, Greditanstalt Investment Bank AG, Commercial Capital, Банком Бостона і приватними івесторами). Крім того, функціонували такі фонди та компанії венчурного інвестування, як Black Sea Fund, компанії "Euroventures Ukraine" та "Інеко", фонд "Дніпро".
До 2003 року кількість таких фондів скоротилася з 329 до 129, а ті, що залишилися повинні бути ліквідовані або реорганізовані відповідно до закону.
У грудні 2005 року компанія Draper Fіsher Jurvetson (DFJ), до складу якої входять 20 фондів із сукупним інвестиційним капіталом понад 3 млрд. дол., відкрила в Україні технологічний венчурний фонд “DFJ Nexus”. Протягом найближчих 10 років фонд планує залучити від 50 до 100 млн. дол. на розвиток високотехнологічних компаній у країнах колишнього СРСР.
Велика кількість учасників ринку венчурних ІСІ у 2005 році зробила неможливою концентрацію ринку між окремими компаніями: жодна з компаній з управління активами не володіє більше, ніж 10% ринку венчурних ІСІ.
Аналіз перших інвестиційних декларацій компаній з управління активами венчурних фондів дозволяє виділити основні сфери інвестування: будівництво, торгівля, готельний і туристичний бізнес, переробка сільгосппродукції, страхування, інформатизація. Це свідчить, що орієнтація класичних венчурних фондів на інноваційні проекти, технопарки та технополіси поки що не притаманна українському венчурному капіталу.
Все таки він схильний, не надто диверсифікуючи активи, реалізовувати середньоризикові інвестиційні проекти з використанням операцій з фінансовими активами та нерухомістю.
Функцію венчурних капіталістів в Україні виконують компанії з управління активами, які на відміну від інших країн створюються як правило середніми інвесторами, але далі інвестиційний бізнес буде розвиватись, обслуговуючи переважно залучені кошти. Форми венчурного інвестування достатньо різноманітні, але специфіка українського постприватизаційного акціонерного капіталу диктує переважання інвестиційного кредиту – від вкладень в спеціально випущені під проект облігації до прямого інвестиційного кредитування через венчурні фонди.
Сьогодні вже напрацьовано низку законодавчих актів, зокрема, якщо звернутися до статистичних даних, то тільки в період з 1999 по 2006 рік в Україні нараховується близько 40 Указів Президента, які спрямовані на розвиток інноваційної діяльності, близько 32 постанов Кабінету міністрів, близько 50 програм державних комісій, спрямованих на врегулювання інноваційної сфери, покращенню інвестиційного клімату в державі. Проте, досі не дано визначення суті, функцій, принципів діяльності саме венчурних фондів і венчурних компаній .
Переваги венчурного інвестування як головного джерела фінансування у сфері інноваційного бізнесу полягає у тому, що підприємства, що розвиваються, можуть отримати інвестиції тоді, коли інші фінансові інститути утримуються від ризикованих капіталовкладень.
Нині в Україні венчурні фонди є особливим інститутом інвестування. Вони віднесені до інститутів спільного інвестування (ІСІ), хоча й не мають прямого відношення до спільного інвестування та фондового ринку. Їм надані особливі повноваження та податкові пільги у порівнянні із іншими типами ІСІ. Проте вітчизняний венчурний капітал не інвестує в інноваційні проекти, оскільки інвестиції в інші галузі традиційної економіки мають надвисокий рівень доходності за відносно короткий термін інвестування за умов низького рівня ризику.
За даними Української асоціації інвестиційного бізнесу, питома вага венчурних фондів у загальній кількості ІСІ складає 75,4 . Їх кількість станом на кінець II кварталу 2009 року складала 727 фондів. Сукупна вартість їх активів на початку 2009 року складала 58,7 млрд. грн. На відміну від зарубіжних венчурних фондів, які спрямовують інвестицій у високоризиковану інноваційну сферу, вітчизняні венчурні фонди інвестували переважно у підприємства таких галузей як будівництво, нерухомість, торгівля та ін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2008 № 447 затверджено Державну цільову економічну програму «Створення в Україні інноваційної інфраструктури» на 2009–2013 роки, яка передбачає утворення венчурних фондів інвестування інноваційної діяльності за рахунок недержавних коштів та комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ в регіонах за кошти місцевих бюджетів.
З метою опрацювання питань щодо створення необхідних умов для інституційного забезпечення венчурного фінансування інноваційної діяльності наказом Держінвестицій від 10.07.2009 № 33 утворено робочу групу з питань створення венчурного фонду інвестування інноваційної діяльності, в рамках роботи якої здійснюється аналіз сучасного стану венчурного інвестування в Україні та вивчення досвіду інших країн щодо розвитку інвестування в інноваційну діяльність, з метою адаптації найкращих аналогів.