ТЕМА 7. СПЕЦІАЛЬНІ (ВІЛЬНІ) ЕКОНОМІЧНІ ЗОНИ

План

1.Визначення спеціальної (вільної) економічної зони.

2. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони.

3. Типи спеціальних (вільних) економічних зон.

4. Державні гарантії інвестицій у спеціальній (вільній) економічній зоні.

 

1.  Визначення спеціальної (вільної) економічної зони

       Спеціальною (вільною) економічної зоною вважається частина території України, на якій встановлено спеціальний правовий режим господарської діяльності, особ­ливий порядок застосування та дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони можуть запроваджуватися пільгові митні, податкові, валютно-фінансові та інші умови підприємництва вітчизняних та іноземних інвесторів.

          Мета створення:

- залучення інвестицій та ефективного їх використання,

- активізації спільно з іноземними інвесторами підприєм­ницької діяльності з метою збільшення експорту товарів, поставок на внутрішній ринок високоякісної продукції і послуг,

- впровадження нових технологій,

- розвитку інфраструктури ринку,

- поліпшення використання природних, матеріальних і трудових ресурсів,

- прискорення соціально-економічного розвитку України.

1. Господарський кодекс України вперше у праві України запроваджує поняття «спеціальний режим господарювання». Спеціальний режим господарювання - це інститут господарського законодавства, що визначає особливий порядок здійснення господарської діяльності І на визначеній території або в певній галузі економіки, який відрізняється від загального ре-1 жиму господарської діяльності, передбаченого законодавством, і запроваджується для досягнення цілей, встановлених державою. Спеціальний режим господарювання поділяється | на декілька видів.

Одним з різновидів спеціального режиму господарювання є спеціальні (вільні) економіч­ні зони.

За змістом цієї статті спеціальна (вільна) економічна зона - це частина території Укра­їни, на якій:

1)встановлюється спеціальний правовий режим;

2)існує особливий порядок застосування та дії законодавства;

3)запроваджуються пільгові режими.

Спеціальний правовий режим поширюється на ті суб'єкти підприємницької діяльності які отримали дозвіл на здійснення підприємницької діяльності в спеціальній (вільній) екош мінній зоні в порядку, визначеному законодавчим актом про конкретну спеціальну (вільну) економічну зону і підзаконними нормативно-правовими актами. Оскільки на території спе­ціальної (вільної) економічної зони встановлюється спеціальний правовий режим господар­ської діяльності, тобто правовий режим, який відрізняється від режиму, передбаченого за­гальним господарським законодавством України, то територія спеціальної (вільної) еконо­мічної зони відділяється від іншої території держави з метою контролю за порядком ввозу (вивозу) товарів, предметів, матеріалів, готової продукції.

Умовною особливістю спеціальних (вільних) економічних зон є особливий порядок за­стосування і дії законодавства. Так, на території спеціальної (вільної) економічної зони діють як загальні, так і спеціальні нормативно-правові акти, які закріплюють особливості здійснення господарської діяльності і пільгові режими та мають пріоритет перед загальним господарським законодавством.

Пільгові режими здійснення підприємницької діяльності встановлюються спеціальним законодавчим актом про конкретну спеціальну (вільну) економічну зону, в якому для кожної спеціальної (вільної) економічної зони передбачені митні, податкові, валютно-фінансові пільги залежно від типу спеціальної економічної зони.

До митних пільг відносяться звільнення від мита при ввозі й вивозі товарів, предметів зі спеціальної (вільної) економічної зони.

Пільговий податковий режим передбачає повне або часткове звільнення від сплати подат­ку на прибуток, отриманий в процесі реалізації інвестиційних проектів, від сплати податку на додану вартість, а також від інших податків.

До валютно-фінансових пільг можна віднести звільнення від сплати збору на обов'язкове соціальне страхування у випадку безробіття, від сплати за землю, звільнення валютних над­ходжень від обов'язкового продажу та ін.

Окрім пільг, спеціальними законами про конкретну спеціальну (вільну) економічну зону можуть бути передбачені інші особливості здійснення підприємницької діяльності.

2. Стаття 401 ГКУ визначає основні цілі створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон.

Цілі створення спеціальних (вільних) економічних зон обумовлені необхідністю вирішен­ня низки проблем, що виникають в різних регіонах України. Такими проблемами є: масова ліквідація підприємств, необхідність створення нових робочих місць; залучення інвестицій­них коштів на розвиток економіки регіону; екологічні проблеми регіонів, високий рівень безробіття та ін.

У тему випадку, коли на визначеній території України склалися умови, що вимагають ви­рішення вищезгаданих проблем, для їх розв'язання може бути створена спеціальна (вільна) економічна зона відповідно до Закону України «Про загальні засади створення та функціо­нування спеціальних (вільних) економічних зон».

2. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони

1. Територія і статус спеціальної (вільної) економічної зони, в тому числі строк, на який вона створюється, визначаються окремим законом для кожної спеціальної (віль­ної) економічної зони.

Розділ II Закону України «Про загальні засади створення та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» передбачає порядок створення спеціальної (вільної) економічної зони. У ньому визначається, що спеціальна (вільна) економічна зона створюється на основі окремого законодавчого акта про конкретну спеціальну (вільну) економічну зону. Цим за­конодавчим актом встановлюються територія, строк функціонування, пільгові режими, а та­кож інші особливості здійснення підприємницької діяльності у конкретній спеціальній (віль­ній) економічній зоні.

 Закон передбачає основні умови функціонування спеціальної (вільної) економічної зони, але не встановлює максимальний та мінімальний строки, на які може ство­рюватися спеціальна (вільна) економічна зона. Цей строк визначається спеціальним законо­давчим актом. У різних спеціальних (вільних) економічних зонах на України строк дії спец «Азов» і «Донецьк» передбачена протягом 60 років.

3. Типи спеціальних (вільних) економічних зон

1. На території України можуть створюватися спеціальні (вільні) економічні зони різ­них функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристично-ре­креаційні, страхові, банківські тощо. Окремі економічні зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у цій статті.

1. Типи спеціальних (вільних) економічних зон, які можуть створюватися в Україні, ви­значаються ст.. 403 ГКУ , а також статтею 3 Закону «Про загальні засади створен­ня та функціонування спеціальних (вільних) економічних зон».

Тип кожної спеціальної (вільної) економічної зони встановлюється законом про конкрет­ну спеціальну (вільну) економічну зону, причому кожна спеціальна (вільна) економічна зона в Україні може об'єднувати ознаки різних типів спеціальних (вільних) економічних зон.

Поширеними в Україні та у світовій практиці є такі типи спеціальних (вільних) економіч­них зон:

І. зовнішньоторговельні,

ІІ.  комплексні виробничі,

ІІІ. науково-технічні,

ІV. туристично-рекре­аційні.

 

Зовнішньоторговельна зона є частиною території держави і створюється з метою активіза­ції зовнішньої торгівлі (експорт, імпорт, транзит) шляхом надання суб'єктам підприємниць­кої діяльності митних пільг. Формами організації зовнішньоторговельних спеціальних (віль­них) економічних зон є вільні митні зони та порти, експортні, транзитні зони, митні склади.

Комплексна виробнича зона - частина території держави, на якій вводяться спеціальні по­даткові, митні, фінансові режими з метою стимулювання підприємницької діяльності, роз­ширення зовнішньоекономічних зв'язків, забезпечення зайнятості населення. Комплексні виробничі зони можуть мати форму експортних виробничих зон, зон, орієнтованих на імпорт, та ін.

Науково-технічна зона — це зона, де відбувається ефективна інтеграція науки та вироб­ництва з метою розробки нових технологій. Науково-технічні зони створюються для розвит­ку наукового та виробничого потенціалу, досягнення нової якості економіки шляхом сти­мулювання наукових досліджень для подальшого запровадження у виробництво. Формами науково-технічних зон є технополіси та технопарки.

Туристично-рекреаційна зона — це спеціальна (вільна) економічна зона, яка створюються в регіоні, де є багатий природний, рекреаційний та історико-культурний потенціал, з метою ефективного його використання та збереження, а також активізації підприємницької діяль­ності у сфері рекреаційно-туристичного бізнесу.

  Перелік передбачених у даній статті типів спеціальних (вільних) економічних зон не є вичерпним, законодавство передбачає можливість створення спеціальних (вільних) еконо­мічних зон інших типів.

4. Державні гарантії інвестицій у спеціальній (вільній) економічній зоні

1. На всіх суб'єктів господарювання, що здійснюють інвестиції у спеціальній (вільній) економічній зоні, поширюється система державних гарантій захисту інвестицій, перед­бачена законодавством про інвестиційну діяльність та про іноземні інвестиції. Держава гарантує суб'єктам господарювання спеціальної (вільної) економічної зони право на ви­везення прибутків та інвестицій за межі даної зони і межі України відповідно до закону.

1. Законами України «Про інвестиційну діяльність» і «Про режим іноземного інвестуван­ня» передбачені державні гарантії захисту інвестицій, які за змістом даної статті поширюю­ться на суб'єктів підприємництва, що здійснюють діяльність у спеціальних (вільних) еконо­мічних зонах. Відповідно до статті 19 Закону «Про інвестиційну діяльність» держава га­рантує захист інвестицій незалежно від форми власності, а також іноземних інвестицій.

З метою забезпечення стабільного інвестиційного режиму запроваджуються державні га­ранти захисту інвестицій або система правових норм, яка спрямована на захист інвестицій і не торкається питань фінансово-господарської діяльності та сплати ними податків, зборів (обов'язкових платежів).

Захист інвестицій забезпечується законодавством України, договорами України, а також договорами України з іноземними державами. Інвесторам, у тому числі іноземним, забезпе­чується рівноправний режим, який виключає застосування способів дискримінаційного ха­рактеру, що могли б заважати управлінню інвестиціями, їх використанню і ліквідації, а та­кож передбачаються умови і порядок вивозу вкладених цінностей та результатів інвестицій.

Законодавство України про інвестиційну діяльність передбачає, що інвестиції не можуть бути безоплатно націоналізовані, реквізовані або відчужені іншими аналогічними засобами. Такі засоби можуть застосовуватися тільки на основі законодавчих актів України з відшко­дуванням інвестору в повному обсязі збитків, завданих у зв'язку з припиненням інвести­ційної діяльності. Порядок відшкодування збитку інвестору визначається відповідними нор­мативно-правовими актами.

Держава гарантує, що спори, які виникають у результаті здійснення інвестиційної діяль­ності, розглядаються відповідним загальним судом, господарським або третейським судом.

У Законі «Про режим іноземного інвестування» окремий розділ присвячено питанню дер­жавних гарантій захисту іноземних інвестицій, де передбачено, що для іноземних інвесторів на території України встановлюється національний режим інвестиційної діяльності та іншої господарської діяльності, за винятком, передбаченим законодавством України та її міжна­родними угодами.

Іноземні інвестори мають право на відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду і моральний збиток, завданий їм внаслідок діяльності, бездіяльності або непередбаченого здійснення державними органами України або їх посадовими особами встановлених законо­давством обов'язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвести­ціями, відповідно до законодавства України. Усі спричинені втрати та збитки іноземних ін­весторів мають бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін і/або обгрунтованої оцінки, підтвердженої аудиторською фірмою. Компенсація, яка сплачується іноземному ін­вестору, має бути швидкою, адекватною та ефективною.

Закон «Про режим іноземного інвестування» передбачає гарантію інвесторам від зміни законодавства.

2. Стаття 404 ГКУ встановлює, що суб'єктам господарювання спеціальної (вільної) економічної зони держава гарантує право на вивіз прибутку та інвестицій як за межі зони, так і за межі України в порядку, встановленому відповідним законом. Такий порядок перед­бачено законодавством про інвестиційну діяльність.

Законодавство про інвестиційну діяльність гарантує інвесторам після сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів безперешкодне та термінове переведення за кордон їхніх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підста­вах внаслідок здійснення інвесторами інвестиційної діяльності. Порядок переведення за кор­дон прибутків, доходів та інших коштів, отриманих в результаті здійснення інвесторами ін­вестиційної діяльності, визначається Національним банком України.

Законом про конкретну спеціальну (вільну) економічну зону можуть бути передбачені особливості вивозу цінностей, прибутку із спеціальної (вільної) економічної зони та за межі України з урахуванням специфіки конкретної спеціальної вільної економічної зони.