Коли приєднання до УРСР західноукраїнських земель було юридично оформлено, в стислі терміни почалася їхня
«радянізація» без урахування реальних потреб і можливостей тогочасного українського суспільства. Сталінський режим не
допустив існування тут жодної політичної сили, крім більшовицької партії. Всі українські, польські та єврейські політичні
партії, що раніше існували в Західній Україні, змушені були припинити діяльність.
Така доля й спіткала культурно-освітні, кооперативні, фінансово-економічні та інші товариства, що діяли за польської
влади. Всі елементи громадянського суспільства Польщі було швидко ліквідовано, серед них українські – Наукове товариство
ім. Т. Шевченка, «Просвіта», «Рідна школа» та інші. Натомість створювалися громадські організації радянського типу.
В 1939–1940 рр. у західноукраїнських областях на кожному підприємстві створювалася єдина організація профспілок, яка
об’єднувала всіх робітників та службовців незалежно від їхніх професій. Заново було створено великі галузеві профспілки:
залізничників, машинобудівників, робітників нафтової промисловості та ін. Кількість членів профспілок зросла на 80–85%.
Було проведено напівпримусову колективізацію. Здійснювалися масові репресії та депортації населення.
Було ліквідовано безробіття, впроваджено медичне обслуговування, загальну середню освіту.
