Негайно після звільнення від окупантів всієї території Закарпаття М.Хрущов надіслав на допомогу радянській військовій адміністрації апаратних працівників ЦК КПбУ. Разом із членами військової ради 4-го Українського фронту на чолі з Л. Мехлісом вони за короткий час організували місцеві органи влади — тимчасові народні комітети. На зборах і мітингах, які скликалися під час виборів, висловлювалися вимоги і прохання прийняти Закарпатську Україну в лоно матері-Вітчизни. 26 листопада 1944 р. зїзд народних комітетів у Мукачеві схвалив Маніфест про воззєднання Закарпатської України з УРСР і вихід її зі складу Чехословаччини. Зїзд утворив Народну раду — тимчасовий орган законодавчої і виконавчої влади з 17 осіб на чолі з і.Туряницею.
29 червня 1945 р. між Чехословаччиною і Радянським Союзом було підписано договір про включення Закарпатської України за діючою тоді конституцією Чехословаччини — Підкарпатської Русі до складу СРСР. У складі УРСР зявилася Закарпатська область, територія якої дорівнювала 12,9 тис. кв. км. Загальна територія УРСР досягла 577 тис. кв. км.
Знаковою подією в республіканському житті України стала передача до її складу Кримської області згідно указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 лютого 1954р. за обопільної згоди керівництва РРФСР і УРСР. Таке рішення аргументувалось спільністю економіки, територіальною близькістю і тісними господарськими зв’язками між Кримом і Україною.
Цим актом завершувалось практично об’єднання в одних кордонах майже усіх історично українських земель.
