Всі терміни української мови, як правило, утворюються такими основними способами: зміною значення (вторинна лексична номінація), словотвірним, синтаксичним, запозиченням.
Вторинна лексична номінація – це використання вже наявних у мові номінативних засобів у новій для них функції – функції найменування. Розрізняють два основних види вторинної номінації – метафору і метонімію:
– метафора – це особливий вид узагальнення, який включає розвиток переносних значень, основаних на подібності (функціональній та зовнішній) предметів
– метонімія – це метонімічний перенос значення, при якому назви одного предмета переносяться на інший, який перебуває з ним у відношенні асоціації за суміжністю (вимір – визначення будь-якої величини чогось і вимір – величина, що вимірюють).
Словотвірний - утворення термінів за допомогою
- префіксів (префіксальний спосіб)
- суфіксів (суфіксальний спосіб)
- суфіксів і префіксів (суфіксально-префіксальний спосіб):
- складання слів і основ
- абревіації: СЕП (система електронних платежів), МК (магістральний канал).
Синтаксичний - використання словосполучень для називання наукових понять.Терміни-словосполучення становлять понад 70% сучасних термінів.
Запозичення - називання наукового поняття іншомовним словом. Запозичення може бути повним або частковим. При повному запозиченні відбувається пристосування до фонетичних і морфологічних особливостей мови-реципієнта. При частковому запозиченні відбувається калькування, тобто буквальний переклад елементів слова з мови-продуцента мовою-реципієнтом.
42
