закріплюються у процесі спілкування. Головні ознака мовної норми — унормованість,
обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність
Норми літературної мови – це сукупність загальноприйнятих правил, якими
користуються мовці в усному й писемному мовленні
Типи норм
Розрiзняють такі структурно-мовні типи норм:
– Графічні норми – правильна передача звуків на письмі: не дошч, а дощ.
– Орфоепічні норми – це правила вимови звуків та звукових комплексів: не [грунт], а
[ґрунт], не [рімний], а [рівний].
– Акцентні норми – правильне наголошування слів
– Лексичні норми – це правила слововживання, які регулюють вибір слова: не учбовий, а
навчальний, не поставщик, а постачальник.
– Орфографічні норми – це правила написання слів та їхніх частин: не
бесвідповідальний, а безвідповідальний, не дослідженний, а досліджений.
– Граматичні норми, до складу яких входять морфологічні – це вибір правильних
словоформ, засобів словотворення: не завідуючий, а завідувач, не доповідів, а доповідей, а
також синтаксичні – правила побудови речень та словосполучень (не по службовим
справам, а у службових справах).
– Пунктуаційні норми – уживання розділових знаків: Посадова інструкція – це правовий
акт.
– Стилістичні норми – використання мовних засобів, властивих певному стилю:
Прийміть мене на посаду інженера (неправильно) – Прошу зарахувати мене на посаду
інженера (правильно).
3.
