Вставні конструкції (слова, словосполучення і речення) виражають ставлення мовця до висловленої ним думки. Вони не виступають членами речення, тобто граматично не пов'язані з іншими словами, але мають змістовий зв'язок із реченням.
Зв'язок із реченням у вставних конструкціях здійснюється за допомогою інтонації, яка залежить від інтонаці ї всього речення.
Вставними можуть бути слова, словосполучення й речення. Вони відрізняються між собою лише обсягом, ступенем поширеності й структурою.
Основними ознаками вставних слів і словосполучень є такі:
а) вставні слова не утворюють зі словами речення словосполучень;
б) не з'єднуються підрядним чи сурядним зв'язком з ними;
в) не є членами речення, не відповідають на жодне питания;
г) займають будь-яке місце в реченні;
г) не вносять у речення додаткових відомостей, а виражають ставлення мовця до висловленого;
ґ) за змістом відносяться до частини речення або до всього речення;
д) пов'язуються з реченням за допомоги особливої інтонації - інтонації вставності.
За значенням вставні слова й словосполучення поділяються на такі групи:
а) слова й словосполучення, що виражають оцінку повідомлюваного (упевненість або невпевненість). Сюди ж належать слова, які вказують на ступінь звичайності викладених фактів;
б) вставні слова, що виражають почуття мовця, дають емоційну оцінку повідомлюваних фактів
в) вставні слова, що вказують на порядок думок і їх зв'язок, послідовність викладу
г) слова й словосполучення, що вказують на джерело інформації:
ґ) вставні слова, що вказують на способи оформлення думок або на характер висловлювання
д) вставні слова, звернені до співбесідника або до читача з метою активізації його уваги до повідомлюваного.
