Частка.
Службові слова, які надають цілим реченням, словосполученням або окремим словам семантичних, емоціонально-експресивних та модальних відтінків. В порівнянні із сполучниками і прийменниками, які мають певну службову функцію — виявляти відношення, що реально існують між явищами і предметами,— головною рисою часток в укр.-ій мові є їх семантико-синтаксична функція: виражати загальні логіко-смислові, емоційні і модально-вольові відтінки окремого слова, словосполучення або речення в цілому. Ч-ки не слід змішувати з модальними словами й вигуками. Модальні слова більш самостійні з лексичного боку: вони виражають суб'єктивно-об'єктивне ставлення того, хто говорить, до висловленого.
Вигуки самі по собі виражають різні емоції і волевиявлення, тоді як частки надають певного емоційного відтінку слову, словосполученню чи цілому реченню.
Деякі частки виконують словотворчі і формотворчі функції і цим наближаються до морфем.
За значенням ч-ки поділяються на:
1) Ч-ки, що вир. Різні смислові відтінки слів і речень:
а) Вказівні: ось, осьде, он, онде, от, то: Ось і дворище
б) Означальні - залежно від граматичних умов, можуть виступати в реченні то як означальні
прислівники, то як частки. Кількісно-означальні частки — вир-ють додаткові семантичні відтінки кількісної неповноти чи приблизності: майже, мало не, трохи не, ледве не: Яке тобі від цього може бути задоволення, якщо я сам знаю, що став ледве не гірше за тебе (Горьк.). Другі — визначувальні (власне, саме, якраз, якраз саме, рівно, точно, справді, дійсно) —підкреслюють вказівку на якийсь предмет для уточнення в реченні смислу того слова, до якого відноситься частка: Мотря якраз того дня полізла в піч, щоб її вимазати. в) Обмежувально-вивідні: тільки, лише, лиш (лишень), хоч, хоча, хоч і, хоч би, виключно. Обмежують щось єдино можливе при даних обставинах, наприклад: А у небі, як у лісі,—темнота, тільки онде біла зірочка літа (Нех.).
г) Підсильно-видільні: і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо, наприклад: Навіть не вірилось, що в темряві за тією тишею причаївся фронт (Коз.).
2)Модальні частки
а) модально-вольові: хай, нехай, би, б, ну, давай, годі, бодай.
б) Стверджувальні: атож, еге, так. Вживаються при відповіді, яка стверджує правильність думки. в) Заперечні: не, ні, ані.
г) Питальні: чи, хіба, невже, що за.
Частки хіба і невже не тільки виражають питання, а й надають відтінку сумніву або недовір'я, наприклад: Хіба самому написать таки посланіє до себе та все дочиста розказать? (Шевч). Невже ви поїдете в таку непогоду?
3) Емоційно-експресивні частки:
а) частки, що відтіняють емоцію висловлення, наприклад, частка що за: Ой, що ж то за шум учинився? (Н. тв.): б) експресивно-підсилювальні частки (просто, адже, адже ж) та сполучення часток (от уже, куди тут, де там), які не надають нового відтінку тому чи іншому слову, а тільки підсилюють виразність мови: Куди там співати йому.
За функцією бувають:
Словотворчі - творять нові слова: аби-, будь-небудь, де-, казна-, хтозна-, -завгодно: абихто, абиякий, абикуди, будь-хто, де-небудь, дехто, казна-хто, казна-коли, хтозна-який; ч-ки би (б), же (ж), за допомогою яких утворюються сполучники якби, щоб, якже, ніж та ін. - заперечні частки не, ні, за доп. яких утв-ся заперечні займенники й прислівники ніхто, ніщо, ніколи, ніде. - частки ось, он, які надають прислівникові відтінку вказів-ності: осьде, онде.
Формотворчі творять граматичні форми:
а) би, б, - форми умовного способу: знав би, ходила б;
б) хай, нехай, за - описова форма наказового способу Хай живе Радянська влада! в) –ся(-сь) - зворотні ф-ми дієслова: хотілось;
г) був, була, було- ф-ми давноминулого часу: ходив був, ходила була, ходило було.
Вигук.
Вигуки - це слова, які служать для вираження різних емоцій, почуттів, не називаючи їх.
Вигуки не належать ні до самостійних, ні до службових частин мови. Вони не називають предметів, ознак чи дій і не виконують службових функцій, а лише виражають почуття: О, які були великі зорі, як синіло й склилось навкруги (М. Рильський); Ох, якби тільки можна, то я б сама те горе одвернула! (Леся Українка).
За походженням вигуки поділяються на первинні (не похідні) і вторинні (похідні). Первинні вигуки не співвідносяться з іншими частинами мови, вони утворені з одного, двох чи кількох звуків: а! о! ей! ой! тю! фе! о! пхе! ану! люлі! Вторинні вигуки утворилися з інших частин мови, найчастіше повнозначних: матінко! непе! жах! страх! дурниці! лишенько! біда! рятуйте! геть! годі!
За значенням вигуки поділяються на емоційні та вигуки, які виражають різні волевиявлення людини (спонукальні).
Емоційні вигуки виражають різні почуття: радість, здивування, горе, сум, захоплення, жаль, рішучість, сумнів, похвалу, переляк, зневагу, незадоволення, обурення (ой! ах! ов-ва! ого! еге!)
Другу групу вигуків становлять вигуки, які передають різні волевиявлення людини (спонукальні): наказ (геть! годі! цить! марш! гайда! гей! соб! цабе!); оклик, звертання, бажання, привернути чиюсь увагу (ей! алло! гей! гов! агей!); спонукання до дії (ану, ну, нумо).
До вигуків належать також слова, словосполучення, що виражають привітання, подяку, прощання, вибачення (вигуки етикету): Добрий день! На добраніч! Дякую! Вибачте! Будь ласка!
Близькими до вигуків є звуконаслідувальні слова, за допомоги яких відтворюються звуки живої й неживої природи - шум вітру, води, гуркіт грому, сигнали-тварин, птахів: тук-тук, хлюп-хлюп, му-у, бух-бух.
