Займенник – це самостійна частина мови, яка вказує на предмети, ознаки, кількість, але не називає їх.
Займенники змінюються за відмінками (я-мене, мені, мною; ви-вас, вам; ніхто-нікому, нікого; щось-чогось, чомусь). Займенники, які вказують на ознаки, змінюються ще й за родами і числами (мій, моя, моє, мої; інший, інша, інше, інші; чий-небудь, чия-небудь, чиє-небудь, чиї-небудь)
4 морфологічні ознаки:
1. особа (перша, друга, третя)
2. число
3. рід (рід мають лише особові займенники третьої особи однини: він,вона,воно)
4. відмінок (усі особові займенники змінюються за відмінками)
У реченні займенники відіграють роль підмета, додатка, означення, частин іменного складеного присудка.
За значенням і граматичними ознаками займенникові слова поділяють на три групи:
1.ті, що співвідносяться з іменниками (відповідають на питання хто?що?)
я, ти, ми, він, вона, воно, вони, себе, хто, що, хтось, щось, абихто, абищо, дехто, дещо, хто-небудь, що-небудь, будь-хто, казна-що, казна-хто, ніхто, ніщо
2. ті, що співвідносяться з прикметниками (відповідають на питання який?чий?)
Мій, твій, ваш, наш, їхній, той, цей, дечий, чийсь, нічий, ніякий.
3.ті, що співвідносяться з числівниками (відповідають на питання скільки?котрий?)
Скільки, стільки, скількись, казна-скільки, котрий, котрийсь, декотрий, котрий-небудь, ніскільки.
За лексичним значенням і морфологічними ознаками займенники поділяють на розряди:
Особові – вказують на осіб, інших істот, предмети, явища, поняття. Я, ми, ти, він, вона, воно, вони
Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.
Зворотний (себе) – вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками. У реченні зворотний займенник виступає додатком, інколи обставиною.
Питальні – містять у собі питання про особу. Хто?що?скільки?котрий?чий? Займенники хто,що,скільки змінюються за відмінками; який, котрий – за родами, числами, і відмінками, як прикметники. Займенники котрий, який (яка,яке,які) відмінюються як прикметники твердої групи.
Відносні – виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання (хто,що,скільки,котрий,чий) . Відмінювання відносних займенників відбувається так само, як і питальних.
Присвійні – вказують на приналежність предмета першій (мій,наш), другій (твій,ваш), третій (його,її,їхній) чи будь-якій (свій) особі. Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її – незмінні.
Вказівні – вказують на предмет (сей, цей, той), ознаку (такий), кількість (стільки). Займенники той(отой) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.
Означальні – вказують на узагальнену ознаку (кожний, всякий (усякий), весь (увесь,ввесь), інший, сам, самий)
Неозначені – вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку чи кількість (абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, чий-небудь, скільки-небудь, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-скільки, хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь). Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються. З частками казна-, хтозна-, будь-, небудь- займенники пишуться через дефіс, а з частками аби-, де-, десь- разом. Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо. Неозначені займенники відмінюються так, як питальні займенники, від яких вони утворилися.
Заперечні – вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки). Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються за допомогою частки ні. З часткою ні заперечні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо. Заперечні займенники відмінюються так, як і питальні.
Взаємні – одне одного, одне другого.
