Інфінітивний зворот nominatīvus cum infinitīvo – це залежна синтаксична конструкція пасивного стану, що складається з підмета, вираженого іменником, субстантивованим прикметником або займенником у nominatīvus та присудка, вираженого дієсловом в інфінітиві будь-якого часу. Якщо присудок є складним, то іменна частина теж стоїть у nominatīvus. Nominatīvus cum infinitīvo виконує роль поширеного підмета. Nominatīvus виступає підметом речення і звороту, infinitīvus – логічним присудком звороту.
Інфінітивний зворот nominatīvus cum infinitīvo вживається після тих груп дієслів, що й аccusatīvus cum infinitīvo, тільки у пасивному стані.
Особливістю звороту nominatīvus cum infinitīvo є те, що дієслово, від якого залежить зворот, узгоджується з підметом в особі і числі головного речення. Перекладається підрядними додатковими або з’ясувальними реченнями зі сполучниками що або щоб.
Nominatīvus cum infinitīvo часто вживається після таких дієслів у пасивному стані:
1) dicor, trador, feror – говорять, що я ...
2) putor, iudĭcor, existĭmor – думають, що я ...
3) iubeor – велять, щоб я ...
4) vetor – забороняють, щоб я ...
5) prohibeor – перешкоджають, щоб я ...
6) sinor – дозволяють, щоб я ...
7) videor – здається, що я ...
8) habeor – вважають, що я ...
|
Примiтка.
|
У звороті особові займенники, що виступають у ролі підмета, опускаються і визначаються особовим закінченням дієслова-присудка: videor sсribĕre – здається, що я пишу vidēris scripsisse – здається, що ти написав vidētur scriptūrus esse – здається, що він напише vidēmur sсribĕre – здається, що ми пишемо videmĭni scripsisse – здається, що ми написали videntur scriptūri esse – здається, що вони напишуть |
1. Dicĭtur vita nostra brevis esse. – Кажуть, що наше життя – ко-ротке.
Putātur Cicĕro orātor clarissĭmus fuisse. – Вважають, що Цице-рон був найславнішим оратором. Qui tacet, consentīre vidētur. – Здається, хто мовчить, той по-годжується. Videntur milĭtes victūri esse. – Здається, що воїни переможуть.
