Функції інфінітива
Синтаксичні функції інфінітива визначаються ознаками дієслова та іменника.
Як дієслово інфінітив може:
1) керувати відмінком, якого вимагає дієслово: Quem nemo ferro potuit superāre nec auro. – Якого ніхто не зміг подолати ні мечем, ні золотом;
2) визначатися прислівником: Felix, qui, quod amat, defendĕre fortĭter audet. – Щасливий той, хто наважується сміливо захи-щати те, що любить;
3) замінювати особові форми дієслова (infinitīvus historĭcus).
Як іменник інфінітив може:
1) виступати у функції підмета, іменної частини присудка і до-датка: Vivĕre est cogitāre. – Жити – значить мислити. Amo legĕre. – Люблю читати;
2) мати означення, яке виражене прикметником чи займенни-ком середнього роду: Meum intellegĕre nulla pecunia vendo. – Свій талант я не продаю за жодні гроші;
3) вживатися з прийменниками: Multum interest inter dare et acсipĕre. – Є велика різниця між давати і отримувати.
Види інфінітивів
У синтаксичних зворотах для позначення часових відношень вживаються шість видів інфінітивів (три – для активного стану і три – для пасивного):
1) Infinitīvus praesentis actīvi et passīvi (інфінітив теперішнього часу активного і пасивного стану);
2) Infinitīvus perfecti actīvi et passīvi (інфінітив минулого часу активного і пасивного стану);
3) Infinitīvus futūri actīvi et passīvi (інфінітив майбутнього часу активного і пасивного стану);
Інфінітив теперішнього часу виражає одночасну дію з дією ос-новного дієслова, інфінітив минулого – попередню, інфінітив май-бутнього – майбутню.
Таблиця видів інфінітивів:
Стан |
Infinitīvus praesentis |
Infinitīvus perfecti |
Infinitīvus futūri |
Аctīvum |
I laudā-re |
I laudav-isse |
I laudatūrus, a, um esse |
II docē-re |
II docu-isse |
II doctūrus, a, um esse |
|
III leg-ĕre |
III leg-isse |
III lectūrus, a, um esse |
|
IV audī-re |
IV audiv-isse |
IV auditūrus, a, um esse |
|
Спосіб творення |
Основа інфекта + -re (I, II, IV), + -ĕre (III) |
Основа перфекта + -isse |
Participium futūri actīvi + esse |
Passīvum |
I laudā-ri |
I laudātus, a, um esse |
I laudātum iri |
II docē-ri |
II doctus, a, um esse |
II doctum iri |
|
III leg-i |
III lectus, a, um esse |
III lectum iri |
|
IV audī-ri |
IV audītus, a, um esse |
IV audītum iri |
|
Спосіб творення |
Основа інфекта + -ri (I, II, IV), + -i (III) |
Participium perfecti passīvi + esse |
Supīnum + iri |
Iri - infinitīvus praesentis passīvi від дієслова eo, ii, itum, ire – йти.