Основні форми дієслова
Латинське дієслово має чотири основні форми:
1. 1-а особа однини теперішнього часу дійсного способу активного стану (persōna prima praesentis indicatīvi actīvi), яка закінчується на ‑о;
2. 1-а особа однини минулого часу доконаного виду активного стану (persōna prima perfecti indicatīvi actīvi), яка закінчується на -і;
3. cупін (supīnum) – віддієслівний іменник, який закінчується на -um;
4. неозначена форма дієслова теперішнього часу активного стану (infinitīvus praesentis actīvi), яка закінчується на -re.
Наприклад:
|
1-а особа однини теперішнього часу |
1-а особа однини минулого часу |
Супін |
Неозначена форма |
Значення |
|
laudo |
laudāvi |
laudātum |
laudāre |
хвалити |
|
doceo |
docui |
doctum |
docēre |
навчати |
|
lego |
legi |
lectum |
legĕre |
читати |
|
audio |
audīvi |
audītum |
audīre |
слухати |
Дієслівні основи
Усі часові форми латинського дієслова утворюються від трьох основ: 1) основи інфекта; 2) основи перфекта; 3) основи супіна.
Вони визначаються за чотирма основними формами дієслова, які подає словник. Основу інфекта одержуємо, відкинувши від неозначеної форми дієслова теперішнього часу закінчення ‑re в І, ІІ, ІV дієвідмінах, ‑ĕre у ІІІ.
Наприклад:
infinitīvus – laudāre – основа інфекта laudā-, docēre – docē-, legĕre – leg-, audīre – audī-.
Від основи інфекта утворюються недоконані часи (praesens, impеrfectum, futūrum I) активного і пасивного стану дійсного, (praesens, futūrum I) наказового та (praesens, impеrfectum) умовного способів; неозначені форми теперішнього часу, ґерундій і ґерундив.
Основа перфекта утворюється відкиданням у 1-й особі однини минулого часу доконаного виду активного стану закінчення -і, наприклад: 1-а особа перфекта laudāvi – основа перфекта laudāv-, docui – docu-, legi – leg-, audīvi – audiv-.
Від основи перфекта утворюються доконані часи (perfectum, plusquamperfectum, futūrum II) активного стану дійсного та (perfectum, plusquamperfectum) умовного способів, неозначена форма дієслова минулого часу активного стану (infinitīvus perfecti actīvi).
Основу супіна визначаємо, відкинувши від супіна закінчення -um, наприклад, супін – laudātum – основа супіна laudāt-, doctum – doct-, lectum – lect-, audītum – audīt-. Від основи супіна утворюється дієприкметник минулого часу доконаного виду пасивного стану (participium perfecti passīvi), який є частиною доконаних часів пасивного стану, і дієприкметник майбутнього часу активного стану (participium futūri actīvi).
Усі часи і форми, утворені від основи супіна (крім дієприкметників), аналітичні (описові).
