До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er і один іменник на -ir (vir, i, m – чоловік, муж, воїн), а середній рід – на -um.
Наприклад:
Іменники
|
discipŭlus, i, m – учень oeconōmus, i, m – економіст mathematĭcus i, m – математик hortus, i, m – сад vesper, ĕrі, m – вечір sequester, tri, m – посередник puer, ĕri, m – хлопець liber, bri, m – книжка |
ager, agri, m – поле magister, tri, m – вчитель acĭdum, i, n – кислота bellum, i, n – війна debĭtum, i, n – зобов’язання, борг credĭtum, i, n – позика, борг oppĭdum, i, n – укріплене місто. |
|
Прикметники albus, a, um – білий, а, е longus, a, um – довгий, а, е altus, a, um – високий, а, е asper, ĕra, ĕrum – важкий, а, е liber, ĕra, ĕrum – вільний, а, е niger, gra, grum – чорний, а, е. |
Присвійні займенники meus, a, um – мій, я, є tuus, a, um – твій, я, є suus, a, um – свій, я, є noster, tra, trum – наш, а, е vester, tra, trum – ваш, а, е. |
Числівники
primus, a, um – перший, а, е
secundus, a, um – другий, а, е
tertius, a, um – третій, я, є.
|
Примiтка.
|
До другої відміни належать деякі іменники жіночого роду на -us у називному відмінку однини: a) назви країн, островів, міст, дерев: Aegyptus, i, f – Єгипет; Cyprus, i, f – Кіпр; Rhodus, i, f – Родос; Corinthus, i, f – Корінт (Корінф); malus, i, f – яблуня; cerāsus, i, f – вишня. б) загальні іменники: alvus, i, f – живіт; colus, i, f – прядка; vannus, i, f – віялка; atŏmus, i, f – атом; bolus, i, f – глина; humus, i, f – земля, ґрунт; crystallus, i, f – кристал; methŏdus, i, f – метод; periŏdus, i, f – період; diamĕtros, tri, f – діаметр. До другої відміни належать деякі іменники середнього роду із закінченням -us у називному відмінку однини: virus, i, n – отрута; pelăgus, i, n – море; vulgus, i, n – натовп, юрба. |
Відмінкові закінчення другої відміни:
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
|
Nom. |
-us, -er, -ir (m), -um (n) |
-i (m), -a (n) |
|
Gen. |
-i (m,n) |
-ōrum (m, n) |
|
Dat. |
-o (m,n) |
-is (m,n) |
|
Acc. |
-um (m,n) |
-os (m), -a (n) |
|
Abl. |
-ō (m, n) |
-is (m,n) |
|
Voc. |
-e (m), -er (m), -um (n) |
-i (m), -a (n) |
Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:
а) liber novus (m) – нова книжка;
б) debĭtum pecuniarium (n) – грошовий борг
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
|
Nom. |
liber nov-us |
libr-i nov-i |
|
Gen. |
libr-i nov-i |
libr-ōrum nov-ōrum |
|
Dat. |
libr-o nov-o |
libr-is nov-is |
|
Acc. |
libr-um nov-um |
libr-os nov-os |
|
Abl. |
libr-ō nov-ō |
libr-is nov-is |
|
Voc. |
liber nov-e |
libr-i nov-i |
|
Casus |
Singulāris |
Plurālis |
|
Nom. |
debĭt-um pecuniari-um |
debĭt-a pecuniari-a |
|
Gen. |
debĭt-i pecuniari -i |
debit-ōrum pecuniari-ōrum |
|
Dat. |
debĭt-o pecuniari-o |
debĭt-is pecuniari-is |
|
Acc. |
debĭt-um pecuniari-um |
debĭt-a pecuniari-a |
|
Abl. |
debĭt-ō pecuniari-ō |
debĭt-is pecuniari-is |
|
Voc. |
debĭt-um pecuniari-um |
debĭt-a pecuniari-a |
Особливості іменників (прикметників) другої відміни
1. У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.
2. Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають ‑е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.
3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, ‑аі: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.
4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ‑ōrum.
Вони означають:
а) вагу і міру:
iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 м², Gen. plur. – iugerum
modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium
nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum
sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;
б) назви посад і визначення службового становища:
decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum
faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.
5. Іменник deus, i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини – dei або di; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deōrum.
Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення ‑а. Порівняйте: озера, міста, вікна.
Більшість іменників другої відміни утворюються від двох основ:
1) іменникових; 2) дієслівних.
Іменникові основи
Від іменникових основ за допомогою форманта (формант – сполучення суфікса із закінченням):
а) -arius утворюються іменники чоловічого роду, що означають професію або заняття:
antīqua, ōrum, n – старовина – antiquarius, ii, m – антиквар, знавець старовинних речей;
secrētum, i, n – таємниця, секрет – secretarius, ii, m – секретар, учасник таємних нарад;
б) за допомогою формантів -ŭlus, -ŏlus, -cŭlus, -ellus утворюються іменники із зменшувальним значенням:
mus, muris, m – миша – muscŭlus, i, m – м’яз;
filius, ii, m – син – filiŏlus, i, m – синок;
flos, floris, m – квітка – floscŭlus, i, m – квіточка;
liber, bri, m – книжка – libellus, i, m – книжечка;
в) за допомогою форманта -arium утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають сховище або місце дії:
tabella, ae, f – дощечка, запис – tabularium, ii, n – архів;
aes, aeris, n – мідь, гроші – aerarium, ii, n – скарбниця;
г) за допомогою форманта -bŭlum утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають знаряддя, іноді місце:
vox, vocis, f – голос, звук – vocabŭlum, i, n – слівце, назва, словник.
Дієслівні основи
Від основи інфекта:
а) за допомогою форманта -mentum утворюються іменники середнього роду, що означають знаряддя або результат дії:
instruĕre – будувати – instrumentum, i, n – знаряддя;
arguĕre – доказувати – argumentum, i, n – доказ;
б) за допомогою форманта -ium утворюються іменники середнього роду, що означають дію або стан:
studēre – займатися – studium, ii, n – заняття;
consulĕre – радити, обговорювати – consilium, ii, n – нарада, консиліум.
Від основи супіна за допомогою форманта -(t)orium, ‑(s)orium утворюються іменники другої відміни середнього роду, що означають місце дії:
labōro, āvi, ātum, āre – працювати – laboratorium, ii, n – лабораторія;
audio, īvi, ītum, īre – слухати – auditorium, ii, n – авдиторія (аудиторія).
