пользователей: 21281
предметов: 10473
вопросов: 178149
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» латина

Латинська фонетика. Правила читання голосних, приголосних та буквосполучень.

Вимова голосних

Звуки поділяються на голосні (vocāles) і приголосні (consonantes). У латинській мові є 12 голосних звуків: шість довгих , ē, ī, ō, ū, yˉ ] та шість коротких , ĕ, ĭ, ŏ, ŭ, ў], які відповідають шістьом буквам a, e, i, o, u, y. Для позначення довготи і короткості прийнято надрядкові знаки: ˉ (знак довготи), ˘ (знак короткості). За свідченням римських граматиків, на вимову довгого голосного потрібно вдвоє більше часу, ніж для короткого.

а – вимовляється вiдкрито, як український [a]:

arma [арма] – зброя

acĭdum [ацiдум] – кислота

е – вимовляється твердо, як український [е]:

ego [еґ о] – я

erudītus [ерудiтус] – освічений

i – позначає голосний звук [і] та приголосний звук [й]:

для позначення голосного вимовляється, як український [i]:

ignis [iґнiс] – вогонь,

для позначення приголосного вимовляється, як український [й] у двох випадках:

а) на початку слова або складу перед голосним:

ianua [йануа] – дверi

iniuria [iнюрiа] – несправедливiсть

coniunctio [кон’юнкцiо] – сполучник

б) у серединi слова мiж двома голосними:

maior [майор] – бiльший

maiālis [маялiс] – травневий

о – вимовляється, як український [о]:

orīgo [орiґо] – походження

ortus [ортус] – схiд

u – вимовляється, як український [у]:

urbs [урбс] – мiсто

unus [унус] – один

у – вимовляється, як український [i] i вживається у словах грецького походження:

pyrămis [пiрамiс] – пiрамiда

synthĕsis [синтезіс] – набiр, комплекс, синтез.

Дифтонги i диграфи

Сполучення двох голосних, якi вимовляються одним звуком, називається диграфом, а одним складом – дифтонгом. У латинськiй мовi є три дифтонги: au, eu, ei.

Дифтонг au вимовляється, як [aв]:

aurum [аврум] – золото

Aurōra [Аврора] – Аврора, ранкова зоря

Дифтонг eu вимовляються, як [eв]:

Eurōpa [Европа] – Европа (Європа)

pleura [плеура] – плевра

Дифтонг ei вимовляється, як [ей]:

hei [гей] – гей!

Диграфи

Диграф ae означає звук [e]:

aes [ec] – мiдь

aether [етер] – етер (ефiр)

Диграф oe вимовляється, як український [е]:

oeconomia [економiя] – правильне ведення господарства

oenomēlum [еномелюм] – вино з медом.

Примiтка.

1. Якщо ae i oe вимовляються окремо, то над голосним е ставиться двi крапки aë, oë, або риска – aē, oē:

aēna [аена] – мiдний чан

aēneus [аенеус] – мiдний

aër [аер] – повiтря

aloē [алое] – алоє

diploë [дiплое] – губка.

2. У словах, якi закiнчуються на -eus, -eum, сполучення -eu- не є дифтонгом, оскільки воно розбивається на склади:

vit-re-us – скляний

o-le-um – олiя.

Вимова приголосних

У латинськiй мовi – 18 приголосних (consonantes). Бiльшiсть приголосних вимовляється як вiдповiднi звуки українського алфавiту. Зупинімося на тих, якi мають рiзне звучання залежно вiд позицiї у словi.

с – вимовляється, як українськi [ц] i [к].

c перед e, i, y, oe, ae, eu вимовляється, як [ц]:

centenarium [центенарiум] – центнер

cera [цера] – вiск

circŭlus [цiркулюс] – коло

cisterna [цiстерна] – пiдземне водосховище

citrus [цiтрус] – цитрусове дерево

cyclus [цiклюc] – цикл

cyaneus [цiанеус] – темно-синiй

cycnus [цiкнус] – лебiдь

cylindrus [цiлiндрус] – цилiндр, валок

caelum [целюм] – небо

caеremonia [церемонiя] – пошана, культ

coenobīta [ценобiта] – монах

coeptum [цептум] – початок

coetus [цетус] – зв’язок, збори

ceu [цев] – нiби

У рештi випадкiв c вимовляється, як український [к]:

color [кольор] – колiр

calor [кальор] – тепло

culmen [кульмен] – верхiвка, точка

cautio [кавцiо] – обережнiсть

calcium [кальціум] – кальцій

credo [кредо] – вiрю.

Вимова латинського звука «c», як український [ц] традицiйна в українськiй навчальнiй практицi. Встановлено, що в латинськiй мовi класичної епохи c в усiх позицiях звучало, як український [к]. Перехiд до звучання [ц] почався у ранньому середньовiччi.

g – вимовляється, як український [ґ] у словах ґрунт, ґудзик

gravĭtas [ґравiтас] – важкiсть, тягар

granum [ґранум] – зерно

gloria [ґльорiа] – слава

h – вимовляється приблизно, як український [г] у словах глина, огiрок:

hortus [гортус] – сад

habilĭtas [габiлiтас] – придатнiсть

k – вживається для позначення звука [к] i трапляється у декiлькох словах, запозичених з інших мов:

kalium [калiум] – калiй

Kaeso [Кезо] – Кезон, чоловiче iм’я

Kalendae [Калєнде] – Календи, перше число мiсяця

kefir [кефiр] – кефiр

kinesis [кiнезіс] – рух

l – вимовляється м’яко, як український [ль]:

lapis [ляпiс] – камiнь

lac [ляк] – молоко

littĕra [лiттера] – буква, літера

s – вимовляється здебiльшого, як український [с]:

subsidium [субсiдiум] – допомога, пiдтримка, субсидія

sequester [секвестер] – посередник

sal [саль] – сiль

Примiтка.

У серединi слова мiж двома голосними (в iнтерво­кальнiй позицiї) або мiж голосною, з одного боку, i приголосним m або n, – з іншого, s вимовляється, як український [з]:

petrōsus [петрозус] – кам’янистий

lusor [люзор] – спiвець

neoplasma [неоплазма] – новоутворення

suspensio [суспензiо] – суспензiя

 

Nota bene!

S, що стоїть пiсля префiкса на початку кореня, вимовляється, як український звук [с]:

designatio [десiґнацiо] – позначення

consistentia [консiстенцiя] – консистенцiя

Проте у префiксах dys-, des-, ex- s перед голосним читається, як [з]:

dysenteria [дiзентерiа] – дизентерiя

desinfectio [дезiнфекцiо] – дезинфекцiя

exsaltatio [екзальтацiо] – радiсне збудження

x – вiдповiдає українським словосполученням [кс] i [кз]:

radix [радiкс] – корiнь

lex [лекс] – закон

Примiтка.

На початку слова мiж голосними x вимовляється, як [кз]:

exĭtus [екзiтус] – кiнець

exemplum [екземплюм] – приклад

z – вимовляється, як український [з] і трапляється у словах грецького походження:

zona [зона] – зона, пояс,

zodiācus [зодiакус] – зодiак

zoon [зоон] – тварина

zephyrus [зефiрус] – захiдний вiтер

У словах негрецького походження z читається як [ц]:

zincum [цiнкум] – цинк

influenza [iнфлюенца] – iнфлюенца (один з видiв грипу).

Лiтера «у»

Лiтера «iпсилон», у математицi «iгрек», запозичена з грецького алфавiту, у будь-яких позицiях вiдповiдає українському звукові [i], трапляється у словах і термiнотворчих елементах грецького походження. Слiд звернути увагу на значення та написання часто вживаних у науковiй термiнологiї грецьких коренiв i префiксiв:

cycl (-o) – вказує на коло, круг i є частиною складних слiв, що вiдповi­дають поняттям «круг», «коло»:

cyclōnum [цiкльонум] – циклон, атмосферний вихор

cyclotrōnum [цiклотронум] – циклотрон, прискорювач заряджених частинок

cyclohexānum [циклогексанум] – циклогексан, органiчна сполука, безбарвна рухлива рiдина

dys – вказує на порушення, розлад, поділ, втрату

dysharmonia [дисгармонiя] – порушення гармонiї, безлад, хаос

dyscinesia [дiскiнезiа] – розлад руху

glyc (-k) – вказує на вмiст цукру:

glycōsum [ґлікозум] – вуглевод групи моносахаридiв

glykaemia [ґлiкемiа] – ґлiкемiя

hydr – вказує на вміст води:

hydrogenium [гiдроґенiум] – водень

hydrologia [гiдрологiя] – наука, що вивчає гiдросферу

hyper – вказує на пiдвищення, надмiрнiсть:

hypergenĕsis [гiпергенезiс] – процес утворення гiрських порiд, мiне­ралiв

hyperinflatio [гiперiнфляцiо] – надмiрне роздування

hyperthermia [гiпертермiа] – перегрiвання

hypo – вказує на зниження, нестачу:

hypotenūsa [гiпотенуза] – гiпотенуза, найбiльша сторона прямокутного трикутника

hypothēca [гiпотека] – застава

hypocentrum [гiпоцентрум] – область виникнення землетрусу

my (-o) – вказує на стосунок до м’язiв:

myoglobīnum [мiоґлобiнум] – складний бiлок м’язiв людини

myс (-k) – вказує на грибок:

mycōsis [мiкозiс] – грибкове захворювання

mycobacteria [мiкобактерiа] – грибкова бактерiя

ox (-y) – вказує на кисень у сполуках:

oxygenium [оксiґенiум] – кисень

oxyliquītum [оксiлiквiтум] – вибухова речовина, просочена рiдким киснем

poly – вказує на численнiсть, багато:

polyamīdum [полiамiдум] – полiамiд, синтетичний полiмер

polygōnum [полiґонум] – многокутник, дiлянка

pyr – вказує на вогонь, жар, термiчний процес:

pyrochlōrum [пiрохльорум] – мiнерал класу оксидiв

pyrolysis [пiролiзiс] – розщеплення складних органiчних сполук

syn-(sym-) – вказує на поєднання, зв’язок із чимось:

synthĕsis [сiнтезiс] – поєднання

synoptĭce [сiноптiце] – синоптика, наука, що вивчає закономiр­ностi розвитку фiзичних процесiв у природi.

symposium [сiмпозiум] – нарада, бенкет

symptōma [сiмптома] – вияв або ознака якогось явища

yl- – вказує на вмiст речовини, матерiї:

acetylsalicylĭcus [ацетiлсалiцiлiкус] – ацетилсалiциловий

phenylīnum [фенiлiнум] – фенiлiн

Буквосполучення з «h»

Сполучення з «h» трапляються здебiльшого у словах грецького походження:

a) ch вимовляється, як український [x]:

charta [харта] – карта

chemĭcus [хемiкус] – хiмiк (хемік)

chlorum [хльорум] – хлор

б) ph вимовляється, як український [ф]:

phyton [фiтон] – рослина

phosphas [фосфас] – фосфат

philosophia [фiльозофiа] – фiлософiя

в) rh вимовляється, як український [p]:

rhombus [ромбус] – ромб

rhythmus [рiтмус] – ритм

rhapsodia [рапсодiа] – пiсня, рапсодiя

г) th вимовляється, як український [т]:

thallium [таллiум] – талiй

theoria [теорiа] – теорiя

thermae [терме] – тепловi джерела

д) sch вимовляється, як український [сх]:

schola [схоля] – школа

schema [схема] – схема

schisma [схiзма] – схизма

Буквосполучення з «ngu», «qu», «su», «ti»

а) ngu перед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [нґв], а перед приголосним – [нґу]:

lingua [лiнґва] – мова

pinguis [пiнґвiс] – жирний

angŭlus [анґулюс] – кут

singulāris [сінґулярiс] – окремий, однина;

б) q вживається у сполученнi з «u» і перед наступним голосним вимовляється, як український [кв]:

quadrātum [квадратум] – квадрат

qualificatio [квалiфiкацiо] – ступiнь i вид професiйної пiдготовки

quantum [квантум] – квант, мiнiмальна кiлькiсть, на яку може змiню­ватись фiзична величина

quorum [кворум] – кiлькiсть присутнiх на зборах, достатня для визнання зборiв правочинними;

в) su перед голосним, який входить до складу буквосполучення, вимовляється, як український [св], а перед приголосним – [су]:

consuetūdo [консветудо] – звичка

suavis [свавiс] – приємний

suasoria [свазорiа] – захист, рекомендацiя

summa [сумма] – сума, пiдсумок

substantia [субстанцiа] – суть, речовина, матерiя;

г) ti у класичнiй латинi у всiх позицiях вимовлялось, як [тi]. У IV–V ст. н.е. перед наступним голосним стало вимовлятися, як [цi], ця традицiя збереглася досі:

lectio [лєкцiо] – читання, вибiр

eruditio [ерудiцiо] – освiта, навчання

ratio [рацiо] – розум

Примiтка.

Якщо перед сполученням ti стоять приголоснi s, t, x, то його слiд вимовляти, як [ті]:

ostium [остiум] – вхiд, гирло

mixtio [мiкстiо] – сумiш

Attius [Аттiус] – Аттiй

«Ti» вимовляється, як [тi], якщо на нього падає наголос, або перед ним стоїть «n»:

totīus [тотiус] – родовий вiдмiнок однини вiд totus – цiлий;

montium [монтiум] – родовий вiдмiнок множини вiд mons – гора.


18.06.2014; 01:17
хиты: 1092
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь