<p> </p>
<p> У радянських і пострадянських країнах був розповсюджений <strong>ідеал справедливості на принципі рівного забезпечення </strong>усіх громадян матеріальними благами. Це вульгаризований підхід до ідеалу справедливості. Він може бути реалізований, та і то частково, у тоталітарній державі, де <strong>держава повністю контролює</strong> розподіл матеріальних благ, або у монастирі. У вільних демократичних суспільствах ідеал справедливості трактується як рівність прав, свобод і можливостей для всіх людей.</p>
<p> Соціальна робота покликана знижувати рівень несправедливості, в першу чергу, по відношенню до соціальних <strong>аутсайдерів, дітей, пенсіонерів, інвалідів</strong>. Але в різних державах вона виконує різну гуманітарну функцію, реалізується, насамперед, через державну гуманітарну політику.</p>
<p> Що ж являє собою “державна гуманітарна політика”? Перше і головне: <strong>вона є невід’ємною складовою загальної політики держави</strong>. Виконуючи об’єднуючу, інтегруючу і стабілізуючу функцію у соціально неоднорідному суспільстві, держава здійснює управління сферами суспільного життя: соціальною, економічною, політичною, культурною.</p>
<p> Це означає, що <strong>держава повинна забезпечити кожній людині належні умови життя на засадах свободи, справедливості і солідарності</strong>, зокрема, в економічній сфері сприяти формуванню соціально-орієнтованої ефективної ринкової економіки; в політичній створити умови для формування і діяльності органів державної влади на засадах демократії, узгодити на цих же принципах діяльність різноманітних громадських об’єднань відповідно до вільного волевиявлення народу; в духовній сфері – забезпечити свободу волі у повному обсязі й без будь-яких (окрім, очевидно, моральних) обмежень; у сфері культури – реалізацію творчих потенцій особистості.</p>
<p> <strong>Першочергові завдання державної гуманітарної політики: </strong></p>
<p> По-перше, це підвищення життєвого рівня суспільства, створення відповідних умов і законодавства для підвищення якості життя народу. Поза відповідним рівнем масового добробуту населення про реалізацію гуманістичних пріоритетів говорити не варто.</p>
<p> По друге, центральною ланкою цього процесу є формування національного світогляду, державницької ідеології, яка б сприяла консолідації суспільства та поваги до представників інших культур.</p>
<p> По-третє, державна гуманітарна політика повинна забезпечувати неухильне дотримання прав людини.</p>
<p> По-четверте, необхідно розробляти і впроваджувати чітку систему заходів, спрямованих на пропаганду здорового способу життя, на охорону здоров’я людини, охорону праці та навколишнього середовища.</p>
<p> По-п’яте, треба значно активізувати роботу у напрямі подальшої гуманітаризації та демократизації освіти та виховання.</p>
<p> По-шосте, всім засобам масової інформації належить негайно покінчити з поширенням (якщо не сказати з пропагандою) ідей насильництва, культу грубої фізичної сили, зменшення цінності людського життя.</p>
<p>По-сьоме, треба створити реальні умови для всебічного міжнародного співробітництва, підтримання миру, формування культури миротворчої життєдіяльності як основи інтегрування України у світове співтовариство, у світову культуру.</p>
<h1></h1>
