<p> </p>
<p> Соціальна політика держави покликана <strong>забезпечити громадянам</strong> <strong>гарантовані Конституцією України права</strong>: на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім'ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров'я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе навколишнє середовище.</p>
<p> На жаль, практика засвідчила, що реалізація соціальної політики в Україні не завжди забезпечувала можливості для <strong>дотримання державою своїх зобов'язань</strong>. Зрозуміло, за умови системної економічної кризи соціальна політика не може бути повноцінною, адже для реалізації соціальних програм потрібні значні ресурси. У цей період функції держави зводяться до забезпечення <strong>мінімального соціального захисту</strong> найбільш нужденним верствам населення. Проте в Україні соціальна ціна реформ виявилася надмірною, а система соціального захисту малоефективною.</p>
<p> <strong>Майнове розшарування</strong>, перерозподіл суспільного багатства, збагачення та концентрація значних матеріальних цінностей в руках у невеликого прошарку <strong>населення на тлі різкого зниження життєвого рівня</strong> і навіть зубожіння переважної більшості громадян України свідчать про недосконалість системи оплати праці та податкових механізмів регулювання доходів населення. Діюча система соціальних пільг не забезпечує надання в потрібному обсязі допомоги бідним, а навпаки, сприяє збільшенню доходів заможних верств населення.</p>
<p> Соціальну напруженість посилює <strong>незадовільний стан фінансування зарплат працівникам бюджетної сфери, пенсій, допомог</strong>. <strong>З 1995 року почала накопичуватися заборгованість</strong> із заробітної плати, сума якої у 1999 році досягла рекордної позначки - 6 млрд гривень. Лише в останній рік вдалося зробити результативні кроки щодо її ліквідації. Існуюча практика реалізації пенсійного законодавства не забезпечує взаємозв'язку між трудовим вкладом працівника та розміром його пенсії, а також заінтересованості у формуванні пенсійного бюджету. Нижче встановленої межі малозабезпеченості отримують пенсії 96 % загальної кількості пенсіонерів, залишаються дуже низькими розміри допомог та соціальних виплат.</p>
<p> Після оголошення незалежності в серпні 1991 року <strong>система соціального забезпечення</strong> в Україні, як і в більшості інших республік колишнього СРСР, характеризувалася рисами, успадкованими від колишнього Радянського Союзу і базувалася на засадах:</p>
<p style="margin-left:36pt;">§ повної зайнятості;</p>
<p style="margin-left:36pt;">§ дотування цін на споживчі товари та послуги (включаючи житло);</p>
<p style="margin-left:36pt;">§ суспільної служби охорони здоров'я, послуг в сфері освіти і культури, які надаються безкоштовно або за номінальними цінами;</p>
<p style="margin-left:36pt;">§ охоплення допомогою з соціального страхування, пов'язаною з трудовою діяльністю, майже 100 % населення;</p>
<p style="margin-left:36pt;">§ розвиненої соціальної інфраструктури підприємств;</p>
<p style="margin-left:36pt;">§ існування різноманітних видів натуральної та грошової соціальної допомоги, що надавалася державними підприємствами.</p>
<p> </p>
<p align="left"> </p>
<h1></h1>
