<p> Відродження політичного плюралізму<a href="#_ftn12" title="">[12]</a> наприкінці 1980-х - початку 1990-х рр. сприяло виникненню незалежних громадських організацій в Україні. Найпершими на політичній арені заявили про себе <strong>дисидентські правозахисні групи</strong>, що стежили за дотриманням гуманітарної частини Гельсінських угод 1976 року. Влітку 1988 року <strong>Українська Гельсінська Спілка</strong> (УГС) оприлюднила «декларацію принципів» і почала діяти не як суто правозахисна, а як політична організація.</p>
<p> В цей період громадські організації, <strong>започатковані творчою інтелігенцією</strong>, звертають свою діяльність переважно до політичної сфери, а згодом <strong>низка з них перетворюється на політичні партії</strong>. Зокрема у вересні 1988 року Спілка письменників України висунула ідею створення Народного руху України за перебудову, а вже у вересні того ж року на Установчому з’їзді Руху було прийнято рішення про його перетворення в альтернативну щодо КПРС політичну силу.</p>
<p> Іншими відомими об’єднаннями того періоду були <strong>Культурологічний клуб у Києві</strong> (1987 р.), <strong>Товариство української мови ім. Т.Шевченка</strong>, <strong>культурологічне Товариство Лева у Львові</strong>, <strong>екологічний рух „Зелений світ”,</strong> <strong>товариство захисту колишніх в’язнів тоталітарного режиму „Меморіал”</strong> та інші.</p>
<p align="left"> З початку 1990-х рр. кількість громадських об’єднань в Україні <strong>неухильно і стрімко зростає</strong>. В 1991 році в країні <strong>діяло близько 300 організацій</strong>, у 1996 році - понад 12 тисяч, а в 2000 році - близько 27 тисяч. Одночасно в середині 1990 рр. <strong>з’являються так звані „ресурсні центри”</strong> - громадські організації, метою діяльності яких є надання послуг та різного роду безкоштовної допомоги іншим громадським організаціям.<br />
За кількістю громадських організацій лідером серед міст є Київ - 14% від загальної їх кількості. На другому місті йде Львів та Львівська область.</p>
<p align="left"><strong>Народний рух України</strong><br />
Історія <strong>політичної партії Народний Рух України</strong> веде свій початок від громадсько-політичного руху, який був заснований на базі численних демократичних угруповань, на основі запропонованих Спілкою письменників України Програми і Статуту (надруковано в «Літературній Україні» 16 лютого 1989 року).</p>
<p> У березні - вересні 1989 року в більшості областей <strong>пройшли установчі конференції</strong>. Установчий з'їзд відбувся 8-10 вересня 1989 року у Києві під назвою «Народний Рух України за перебудову».</p>
<p> У Народному Русі <strong>об'єдналися люди різних політичних переконань</strong> — від ліберальних комуністів до тих, хто сповідував ідеї інтегрального націоналізму. Домінували настрої національної демократії, що привели до виходу з Руху частини комуністів і національних радикалів. У перший же рік свого існування <strong>Рух організував ряд великих масових заходів</strong>, метою яких була боротьба за державну незалежність, відродження української нації, відтворення історії українського народу і державності. Особливу увагу в пропагандистській роботі Рух приділяв <strong>вихованню історією</strong>.</p>
<p> Найбільшими заходами Руху були: <strong>«Живий ланцюг»</strong> до дня Злуки ЗУНР та УНР (22 січня 1990 року), масовий виїзд на Нікопольщину та Запоріжжя до 500-ліття Запорозького козацтва (1-5 серпня 1990), великі заходи під Берестечком, Батурином, в Лубнах і Хотині.</p>
<p>Зареєстрований Радою Міністрів 9 лютого 1990 року, цього ж року Рух досяг значних успіхів у виборчій кампанії, що дало змогу створити у Верховній Раді України впливову фракцію Народна рада та забезпечити більшість в ряді місцевих рад Західної України.</p>
<h1></h1>
