<p> На середину 1950-х рр. Україна посідала вагоме місце у народногосподарському комплексі СРСР. Особливого розвитку набули <strong>машинобудування, металургія, легка промисловість та інші галузі</strong>. Водночас в середині 1950-х рр. <strong>виявились серйозні недоліки</strong> <strong>в системі управління народним господарством</strong>. Були надмірно роздуті штати в міністерствах і відомствах. Вичерпувало себе надмірно централізоване планування. За цих умов <strong>Хрущов висунув ідею реформи управління</strong>. Але при цьому не ставилося питання про повну відмову від адміністративно-командної системи, скасування централізації. Тому і реформи мали половинчастий характер.</p>
<p> У лютому 1957 р. упр<strong>авління народним господарством було перебудоване за територіальним принципом через ради народного господарства (раднаргоспи)</strong>. <strong>11 раднаргоспів </strong>було утворено і в Україні. Така система створювала умови для введення госпрозрахунку, ефективного використання ресурсів і кадрів. При цьому зміцнювалась, зокрема, економічна самостійність України, оскільки всі підприємства на її території підпорядковувались республіканським органам.</p>
<p> Одночасно певною мірою <strong>порушилась централізація управління галузями промисловості</strong>. <strong>Раднаргоспи не змогли комплексно вирішувати науково-технічні проблеми</strong> розвитку галузей. У 1950—1960-ті рр. склалася невідпо<strong>відність між зростаючими масштабами виробництва і методами планування</strong>, прогнозування наслідків виробничої діяльності та матеріального стимулювання праці. Наприклад, в Україні <strong>був побудований цілий каскад гідроелектростанцій на Дніпрі, створювалися штучні моря</strong>. <strong>Як наслідок</strong> затоплювались і <strong>втрачались для рільництва великі масиви родючих земель</strong>. Теплові електростанції, хімічні комбінати отруювали навколишнє середовище.</p>
<p> Разом із тим <strong>досить значне економічне зростання сприяло поліпшенню добробуту населення</strong>. Почалося <strong>збільшення заробітної плати</strong>, <strong>зріс випуск товарів</strong> народного споживання, завдяки <strong>величезному житловому будівництву</strong> сотні тисяч сімей, що раніше жили у бараках та комуналках, отримали ізольовані квартири.</p>
<p> Але основні хвороби <strong>командно-адміністративної економіки</strong> <strong>так і не вдалося подолати</strong>. Вона, як і раніше, розвивалась <strong>екстенсивним</strong> шляхом і вимагала додаткового залучення матеріальних і людських ресурсів.</p>
<p> У сільському господарстві у 1950-ті рр. здійснювались заходи щодо організаційно-господарського, <strong>зміцнення колгоспної системи</strong>. Вони почались за ініціативою Центру з укрупнення дрібних колгоспів.</p>
<p> Вживалися заходи до того, щоб матеріально зацікавити колгоспників: зросли закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію, почалося грошове авансування. <strong>Селяни нарешті отримали паспорти</strong>, що полегшило їх пересування.</p>
<p> <strong>Значних труднощів зазнали господарства</strong> внаслідок <strong>ліквідації</strong> 1958 р. <strong>МТС</strong>, що перетворювались на <strong>ремонтно-технічні станції</strong> (РТС). Колгоспи мали викупити у МТС за свій рахунок всю сільськогосподарську техніку. До цього додавались витрати на її ремонт, зберігання, оплату праці механізаторам та інженерно-технічному персоналу, придбання нової техніки за завищеними цінами.</p>
<p> Негативно на сільське господарство вплинула <strong>«кукурудзяна» кампанія</strong>. <strong>Щоб вирішити проблему розвитку тваринництва і зернових, почалося широке впровадження цієї культури за рахунок інших.</strong> Внаслідок цього завдання розвитку сільського господарства в регіоні були зірвані. Далися взнаки і <strong>неврожаї 1960 і 1963 рр</strong>. Отже, виявилось, що <strong>сільське господарство не в змозі забезпечити населення продуктами</strong>, що виявилось у 1962 р. у <strong>зростанні цін на м'ясо-молочні продукти</strong>, перебоях у постачанні хліба.</p>
<h1></h1>
