<p>Причинами впровадження індустріалізації були:</p>
<p> <strong>Необхідність створення матеріально-технічної бази</strong> для модернізації як промисловості, так і сільського господарства; <br />
<strong>Стимулювання неухильного зростання продуктивності праці</strong> й на цій основі підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих; <br />
Значне <strong>відставання від економічно розвинутих країн </strong>диктувало потребу індустріального розвитку; <br />
<strong>Існування однієї соціалістичної країни</strong> <strong>в капіталістичному оточенні</strong> й необхідність зміцнення оборонної промисловості до початку нової війни.</p>
<p> Отже, метою індустріалізації стало <strong>перетворення країни з аграрної в індустріальну</strong>, із держави, що ввозить машини й обладнання, в державу, яка їх виробляє, забезпечення економічної самостійності і незалежності, зміцнення обороноздатності тощо.</p>
<p> Найважливішими <strong>особливостями індустріалізації в Україні були</strong>:</p>
<p> 1. <strong>Залучення в промисловість республіки відносно більшої частини коштів</strong>, ніж в інші республіки; <br />
2. <strong>Побудова в Україні промислових гігантів</strong> (Запоріжсталь, Криворіжсталь, Харківський тракторний завод, Краматорськмашбуд та ін.); <br />
3. <strong>Поява</strong> у республіканському промисловому комплексі <strong>нових галузей</strong>: електрометалургії, маргаринової, комбікормової тощо; <br />
4. <strong>Витіснення приватного сектору в економіці</strong> України відбувалося вищими темпами, ніж в цілому по СРСР; <br />
5. <strong>Завдяки модернізації промисловість групи "А"</strong> (виробництво засобів виробництва) значно <strong>випереджала промисловість групи "Б"</strong> (виробництво предметів споживання) (87,5% і 12,5% відповідно) тощо.</p>
<p> Одним із головних напрямків колективізації стала "<strong>ліквідація куркульства як класу</strong>". З цього приводу була прийнята спеціальна постанова ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р. «Про заходи в справі ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колективізації». "Ліквідація" <strong>набрала різних форм:</strong></p>
<p> 1. Так звані контрреволюційні куркульські активісти-селяни, <strong>які активно чинили опір колективізації, підлягали розстрілу або ув'язненню</strong>. <br />
2. Заможні "куркулі", <strong>не помічені в акціях опору</strong>, <strong>виселялися у віддалені райони СРСР</strong> (Сибір тощо).<br />
3. <strong>Менш заможні - виселялися в інші повіти</strong> в межах України.</p>
<p> Щоб унеможливити втечу в міста, в Україні в грудні 1933 року було запроваджено <strong>систему внутрішніх паспортів</strong>, яка практично <strong>прикріплювала селян до села</strong> <strong>і</strong> <strong>не</strong> <strong>дозволяла його покидати</strong>.</p>
<p> <strong>Опір селянства</strong> змусив Сталіна на деякий час загальмувати темпи колективізації - 2 березня 1930 року в газеті “Правда” з'явилась його стаття "Запаморочення від успіхів". <strong>Селянам дозволялось покинути колгоспи</strong>; близько 50% селян скористалися такою можливістю.</p>
<p> Отже, внаслідок колективізації було зламано хребет самостійному українському селянству, знищено найбільш працьовиту верству населення, вбито мотивацію до праці, почуття господаря.</p>
<h1></h1>