<p>Політика коренізаціі ("українізації") була зумовлена багатьма <strong>зовнішніми і внутрішніми причинами</strong>:</p>
<p> 1. Формуванням на міжнародній арені <strong>привабливого іміджу СРСР</strong> як держави, в котрій начебто забезпечено гармонійний і вільний розвиток радянських республік та гарантовано вільний розвиток національних меншин.<br />
2. <strong>Потребою досягнення своєрідного компромісу з селянством</strong> (основною масою національних республік було селянство) та національною інтелігенцією шляхом лібералізації національних відносин. <br />
3. <strong>Намаганням більшовицької партії розширити соціальну базу</strong> своєї системи, залучивши до партій і до управління республікою представників неросійських народів. <br />
4. Намаганн<strong>ям радянського керівництва очолити і поставити під контроль процес національного відродження окраїн</strong>, щоб він не вилився в антицентробіжні спрямування. <br />
5. <strong>Потребою зміцнення новоутвореного державного утворення – СРСР</strong>, наданням прав "культурно-національної автономії" хоч частково компенсувати республікам втрату їх політичного суверенітету тощо.</p>
<p> У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити <strong>такі наслідки:</strong></p>
<p> 1. <strong>Усунення від влади відвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У</strong> Е. Квірінга та другого секретаря Д. Лебедя, який проголосив теорію боротьби двох культур, прогресивної, революційної, міської російської та контрреволюційної, відсталої сільської української культури. <br />
2. <strong>Розширення сфери вживання української мови</strong> в державному житті. <br />
3. <strong>Зростає кількість українців у партійному і державному апараті</strong>. <br />
4. Найбільший вплив "українізація" справила на <strong>розвиток національної освіти</strong>. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання. Зростання мережі україномовних навчальних закладів йшло паралельно з розвитком наукових досліджень у різних галузях українознавства. <br />
5. Різко <strong>збільшувалась кількість української преси</strong>. <br />
6. <strong>Україномовні стаціонарні театри</strong> в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні; в 1927/29 рр. у Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудії. <br />
7. <strong>Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності</strong>. <br />
8. <strong>Різнопланова культурно-освітня робота</strong> проводилась серед компактно проживаючих <strong>за межами України</strong> українців. <br />
9. Велика увага приділялась <strong>розвитку національних меншин в Україні</strong>. Так, протягом 1925 р. було утворено 7 німецьких, 4 болгарських, один польський і один єврейський національні райони, а також 954 сільські ради національних меншин, 100 міських рад. У цей час в Україні діяли 966 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 – з єврейською, 31 – з татарською тощо, а взагалі початковий всеобуч здійснювався понад 20-ма мовами.</p>
<p> За десять років "українізації" (1923–1933) українці перетворилися на структурно повноцінну націю. Проте, на початку 30-х років "українізацію", яку слушно називали Українським Відродженням, почали поступово згортати. Розпочинається боротьба з буржуазним націоналізмом, <strong>на хвилі цієї боротьби застрелилися М. Хвильовий та М. Скрипник (1933 р.), що стало своєрідним сигналом кінця "українізації". Остаточно політика "українізації" була згорнута в 1938 р.,</strong> коли вийшла <strong>постанова Раднаркому УСРР про обов'язкове викладання російської мови</strong> в усіх неросійських школах, яка <strong>сприяла процесу русифікації</strong>, і <strong>постанова Політбюро ЦК КП(б)У про ліквідацію національних адміністративно-територіальних утворень</strong> тощо.</p>
<p align="left"> Загалом <strong>курс на “українізацію” був тактичним кроком</strong>, який не відповідав стратегічним планам комуністичної партії.</p>
<h1></h1>
