<p> </p>
<p> Після завершення революції і громадянської війни політичне і соціально – економічне становище України <strong>було надзвичайно важким</strong>. Майже <strong>7 років воєн</strong> і громадянської смути довели <strong>Україну</strong> <strong>до стану руїни</strong>. <strong>Загинуло близько 1,5 млн. осіб</strong>. Через нестатки й розруху сотні тисяч людей залишали міста, йдучи до сіл у пошуках хліба. <strong>Практично</strong> <strong>припинилося виробництво товарів</strong>. У 1921 р. промислове виробництво становило лише <strong>5–10 % довоєнного</strong>. <strong>Не працювали цілі галузі виробництва</strong>. Найбільша частина <strong>України з населенням майже 40 млн. стала об’єктом небаченого за своїми масштабами експерименту</strong>, який, на думку його ініціаторів, мав на меті побудову найпередовішої в світі економічної та політичної системи.</p>
<p> Одним із перших кроків на цьому шляху стала запроваджена в роки громадянської війни <strong>політика «воєнного комунізму»</strong>:</p>
<p> - націоналізація усіх підприємств, навіть дрібних;</p>
<p> - досягнення найвищої ступені централізації в управлінні виробництвом;</p>
<p> - продрозкладка на селі;</p>
<p> - харчування;</p>
<p> - обов’язкова трудова повинність;</p>
<p> - заборона приватної торгівлі.</p>
<p> Відповідно до неї проводилася націон<strong>алізація всієї промисловості й торгівлі</strong>, на селі запроваджувалася <strong>продрозкладка</strong>, за якою <strong>селянам залишали мінімальні норми продовольства</strong>, решта ж <strong>конфіскувалась державо</strong>ю. <strong>Заборонялася приватна торгівля</strong> і запроваджувався <strong>розподіл продуктів за картковою системою</strong>, вводилася обов’язкова трудова повинність. Здійснювалося <strong>насильство над економікою</strong>, над законами економічного розвитку. Їхнє місце зайняли партійні директиви та політичні рішення. <strong>Внаслідок цього економічна і політична криза ще більше поглибилася</strong>. Війна, «воєнно-комуністичні» методи та розруха майже знищили торгівлю, вбивали найменші економічні стимули до продуктивної праці й ефективного господарювання, <strong>руйнували грошову систему</strong>, призвели до <strong>зростання безробіття</strong>, <strong>викликали масове невдоволення</strong>. Свідченням останнього стали <strong>виступи робітників, повстання селян</strong>.</p>
<p> </p>
<p> </p>
<h1></h1>
