<p><strong>Центральна</strong> <strong>Рада</strong>.</p>
<p> <strong>9 січня 1918</strong> Українською Центральною Радою був ухвалений закон про <strong>національно-персональну автономію.</strong> Згідно з цим законом кожна з етнонаціональних спільнот Української Народної Республіки отримувала «<strong>право на самостійне влаштування свого національного життя</strong>, що здійснюється через органи Національного союзу, влада якого шириться на всіх його членів, незалежно від місця їх поселення в межах Української Народної Республіки».</p>
<p><strong>Гетьманат Павла Скоропадського.</strong></p>
<p> У Скоропадському побачили лідера, здатного навести лад у країні, не тільки консервативні елементи українського суспільства, яким набридли радикальні експерименти соціалістів із Центральної Ради, а й німецьке командування, яке фактично контролювало ситуацію в Україні.</p>
<p> Гетьманський переворот відбувся майже без жертв (загинули троє офіцерів-гетьманців, застрелився один січовий стрілець та при нез'ясованих обставинах було поранено М. Грушевського, який 29-30 квітня переховувався в казармах). Встановлення нової влади пройшло досить спокійно.</p>
<p> Одразу ж було проголошено про утворення "Української Держави" па чолі з Гетьманом, який тимчасово взяв на себе надзвичайно великі повноваження по осібному управлінню краєм. <strong>Було відновлено право на приватну власність</strong>. Сім з половиною місяців Гетьманщини, як свідчать спогади сучасників, відзначалися відносним спокоєм і відновленням господарства.</p>
<p><strong>Директорія УНР.</strong></p>
<p> Надзвичайно складною для Директорії стала <strong>проблема формування регулярних збройних сил</strong>. Командири нерідко виявляли самоправство, не бажали опановувати новітні методи ведення бою й управління військами. Доводилося постійно здійснювати кадрові перестановки, посилати каральні загони проти бунтівних частин, страчувати отаманів.</p>
<p> 16 січня 1919 р. Директорія УНР оголосила війну більшовицькій Росії, що засвідчило країнам Європи принципове відмежування українських соціалістів від російських більшовиків.</p>
<p> <strong>Напружена боротьба точилася серед прихильників класових та загальнодемократичних принципів будівництва української державності</strong>. Було вирішено дотримуватися <strong>"трудового принципу". </strong>Вибір такої форми влади зумовлений особливістю етносоціальної структури тогочасного українського суспільства, адже в ньому за соціально-класовою структурою <strong>в українському суспільстві домінувало селянство</strong>. Тому <strong>суперечності</strong> <strong>між</strong> етнічно українським <strong>селом</strong> та інонаціональним <strong>містом</strong>, українським селянством і чужоземним панством <strong>суттєво впливали на ідеологію державотворення доби Директорії</strong>. На думку провідників УНР, <strong>"трудовий принцип"</strong> <strong>передбачав владу трудового народу при позбавленні представників експлуататорських класів виборчих прав</strong>.</p>
<p> Провідні в Директорії партії — УСДРП та УПСР — залишалися адептами соціалістичного будівництва, але якщо соціал-демократи були прихильниками поступового просування до соціалізму, то есери виступали за якомога швидке перетворення суспільства завдяки реформам, революційним заходам.</p>
<h1></h1>
