<p> </p>
<p> Російський царизм не витримав випробувань Першої світової війни. Загострення суперечностей призвело до <strong>лютневої 1917р. демократичної революції</strong>. <strong>Самодержавство було знищене</strong>. <strong>Влада перейшла до рук Тимчасового уряду</strong> й Рад робітничих і солдатських депутатів. Активними в петроградських подіях були і українці – солдати Волинського полку. Згодом у Петрограді на початку березня 1917р. утворився <strong>Тимчасовий український революційний комітет</strong>.</p>
<p> Поступово починають включатися в політичне життя різні <strong>групи й партії</strong>, які формують нові революційні органи. Серед перших була <strong>Рада об’єднаних громадських організацій</strong> (голова М.Страдомський). На периферії створюються <strong>губернські і повітові комісаріати</strong>. Обираються <strong>Ради робітничих та селянських депутатів</strong> на чолі з меншовиками й есерами.</p>
<p> Не залишились осторонь і <strong>представники українських політичних партій</strong>. Вони, за ініціативою Товариства українських поступовців, <strong>створюють у Києві Центральну Раду</strong>.</p>
<p> <strong>Формування Центральної Ради</strong>. Цей політичний орган був започаткований <strong>4 березня 1917р</strong>. До Ради ввійшли <strong>представники багатьох українських партій</strong>, наукових, освітніх, кооперативних, студентських і військових організацій. Головою було обрано <strong>М.Грушевського</strong> (у цей час він знаходився в Москві). Заступниками голови стали: Ф.Крижанівський, Д.Дорошенко, Д.Антонович. Провідна роль у Центральній Раді належала українським партіям <strong>соціалістичної орієнтації</strong> – <strong>соціалістам-революціонерам</strong> (есерам), <strong>соціал-демократам</strong> та іншим. Вже 22 березня вперше у своїй діяльності рада видає відозву до українців, закликаючи їх творити нове вільне життя.</p>
<p> Що ж сприяло <strong>автономістським</strong>, а не самостійницьким настроям в українському суспільстві у 1917 р.? Серед головних причин можна визначити наступні: <br />
- однією з найважливіших програмних положень політичних партій і громадських організацій була саме <strong>політична автономія</strong>;<br />
- <strong>неготовність до самостійності</strong> українських мас, особливо на Лівобережній Україні; <br />
- серед значної частини української політичної еліти розповсюджувалась <strong>думка</strong> що <strong>національне питання може вирішити російська демократія</strong>; <br />
- не останнім фактором було і те, що український народ декілька століть перебував <strong>під</strong> <strong>російським пануванням</strong>.</p>
<p> Центральна Рада скликає 6-8 квітня 1917 р. <strong>Український національний конгрес</strong>, у роботі якого взяли участь 1500 представників від 9 губерній України. На відкритті форуму з привітальними словами виступив М.Грушевський. За його пропозицією було обрано президію з’їзду. Почесним <strong>головою з’їзд обрав М.Грушевського</strong>.</p>
<p> Головним у роботі Конгресу було питання <strong>національно-територіальної автономії</strong>. Було обрано <strong>новий керівний склад Центральної Ради</strong> (голова – М.Грушевський, заступники – В.Винниченко та С.Єфремов). Конгрес мав велике значення, для майбутнього України. Ним <strong>завершився перший період української революції</strong> – <strong>національно-культурницький</strong>, підготовчий і розпочався другий період <strong>національно-політичних змагань</strong>. «…»</p>
<p> Тимчасова інструкція від 4 серпня 1917р. Досягнувши згоди з урядом Росії, Центральна Рада ухвалила 29 липня 1917 року “<strong>Статут вищого правління України</strong>”, в якому йшла мова про <strong>остаточне запровадження автономії</strong>, підготовку Установчих зборів в Україні і Росії, окреслювалися права і обов'язки Генерального секретаріату. Однак, Тимчасовий уряд із цим не погодився і 4 серпня 1917р. ухвалив «Тимчасову інструкцію для Генерального секретаріату в Україні».</p>
<h1></h1>
