<p> </p>
<p>Пробудження національного життя в західноукраїнських землях у перший половині XIX ст. було викликано посиленням феодального і національного гніту в Австрійській імперії, що набуло виразу у збільшенні феодальних повинностей селян, посиленні бюрократично-поліцейського режиму, забороні на викладання української мови в школах, насадженні німецької мови, політиці асиміляції українського населення.</p>
<p> За тривалий час перебування у складі різних держав західні українці фактично втратили власну національну еліту. Єдиною суспільною верствою, спроможною відігравати роль лідерів народу, було <strong>духовенство</strong>.</p>
<p> Початок західноукраїнського національного відродження був пов'язаний з діяльністю греко-католицького духовенства. представників духовенства серед лідерів українського національного руху спричиняло його більш консервативний характер порівняно з Наддніпрянщиною. Імперська влада використовувала український рух як противагу польському та угорському рухам і водночас стримувала, не бажаючи його посилення.</p>
<p> Процес західноукраїнського національно-культурного відродження зародився наприкінці XVIII ст. на Закарпатті, а звідти поширився серед галицьких русинів. У Північній Буковині українське відродження розпочалося в другій половині XIX ст.</p>
<p> Перший <strong>фольклорно-етнографічний</strong> етап тривав до 30—40-х рр. XIX с. Поступово, в його межах з'явилися ознаки переходу до наступної <strong>культурницької стадії</strong>. У роки революційних подій 1848—1849 рр. він почав набувати рис <strong>політичного етапу.</strong></p>
<p> <strong>Починає набирати значення</strong> національна мова, історія, література і фольклор. Шлях до національної свідомості пролягав через книги. Рух за національне відродження на західноукраїнських землях очолило греко-католицьке духовенство. Центром церковного життя була метрополія у Львові. У період між 1837 і 1850 років вийшло 43 книги, написані українською мовою. Цікаво, що 40 із них належали перу священників.</p>
<p> «Руська трійця». На початку 30-х років 19 ст. серед української прогресивної студентської молоді Львова виник гурток «Руська трійця», куди ввійшли студенти богослов'я М. Шашкевич, I. Вагилевич та Я. Головацький. За своїм характером це був <strong>демократично-просвітительський гурток</strong>. Метою гуртка була <strong>культурно-просвітницька діяльність</strong>, зокрема <strong>пропаганда української історії та мови</strong> - мови без штучної «вишуканості» і зрозумілої для всіх людей, а також національних традицій для пробудження національної свідомості.</p>
<p> Під впливом революції 1848—1849 рр. західноукраїнський національний рух за темпами свого розвитку став випереджати Наддніпрянську Україну. Спричиняли це передусім утиски й переслідування українства у Наддніпрянщині з боку російської влади.</p>
<p> </p>
<p> </p>
<h1></h1>
