<p> </p>
<p> <strong>Причини політичного характеру</strong> - напередодні національно-визвольної війни <strong>в Україні не було своєї держави</strong>. Більша частина українських земель входила <strong>до складу Речі Посполитої</strong>, феодальне право якої відрізнялося особливою жорстокістю, а державні закони обмежувалися всевладдям магнатів і місцевої адміністрації. В українського народу фактично <strong>не було перспектив на повноцінний політичний розвиток</strong> за умови подальшого перебування у складі Речі Посполитої. <strong>Однією з причин</strong> війни стала невідповідність між набуттям козацтвом фактичного політичного лідерства в українському суспільстві та погіршенням його становища за «Ординацією 1638 p.», яку польський сейм ухвалив в січні 1639 р. Згідно з «Ординацією» реєстр зменшувався на 6 тис. і включав козаків, які не брали участь у повстаннях. При цьому <strong>ліквідувалося виборність козацької старшини</strong>, <strong>козацьке судочинство</strong>. Замість гетьмана призначався польський комісар. На посади полковників та осавулів призначалася представники польської або полонізованої шляхти. <strong>Селянам і міщанам заборонялося вступати до козаків</strong>. Козаки мали право оселятися тільки в прикордонних містах.</p>
<p> <strong>Причини національно-релігійного характеру</strong> - <strong>обмеження для українців у правах </strong>при обійманні урядових посад і роботі в органах самоврядування міст; <strong>нерівність у правовому та політичному становищі</strong> української православної шляхти, <strong>обмеження її інтересів</strong> з боку польських магнатів і шляхти; польські магнати й шляхта, католицьке духовенство <strong>презирливо ставилися до української мови та культури</strong>; після Берестейської церковної унії 1596 р. <strong>польська шляхта планомірно і цілеспрямовано запроваджувала</strong> серед українського населення <strong>католицизм</strong>, забороняла вживати українську мову в установах та навчальних закладах; стрімко зростав наступ католицизму й уніатства на права та свободи Української православної церкви: здійснювалася конфіскація її церковного майна і земель; <strong>впроваджувався обов'язковий податок</strong> для населення на утримання католицької й уніатської церков.</p>
<p> <strong>Причини соціального характеру</strong> - <strong>знищення природних багатств на українських землях</strong> (наприклад, спалення лісів заради виробництва і продажу на європейських ринках поташу); <strong>зростання панщини</strong> (5-6 днів на тиждень), <strong>натуральної та грошової ренти</strong>; <strong>збільшення податків</strong> і відпрацювань селян на користь держави; <strong>посилення особистої залежності селянина</strong> від польської шляхти та магнатів; розгул магнатсько-шляхетської сваволі, <strong>посилення експлуатації </strong>з боку орендарів, які намагалися під час оренди землі отримати максимальний прибуток; більшість міст на території українських земель <strong>перебували в приватній власності</strong>, розвитку ремесла і торгівлі перешкоджав весь суспільно-політичний устрій <strong>Речі Посполитої</strong> <strong>з її анархією і сваволею</strong>, системою оренд і застав, постоями військ на утриманні міщан, <strong>митною системою</strong>; українці були <strong>позбавлені права працювати в цехах</strong>, а заняття ремеслом поза цехами суворо переслідувалося. Однією з важливіших передумов Національно-визвольної війни в соціально-економічній стало <strong>загострення суперечностей між двома протилежними типами господарювання</strong>: <strong>козацьким</strong>, який був фактично фермерським за своєю суттю, і <strong>фільварковим</strong>, що базувався на підневільній праці кріпаків-селян.</p>
<h1></h1>
