<p> </p>
<p align="left">Політичну роздробленість <strong>спричинило</strong> кілька факторів:</p>
<p align="left" style="margin-left:53.25pt;">• великі простори держави та етнічна неоднорідність населення</p>
<p align="left" style="margin-left:53.25pt;">• зростання великого феодального землеволодіння</p>
<p align="left" style="margin-left:53.25pt;">• брак чіткого незмінного механізму спадкоємності князівської влади</p>
<p align="left" style="margin-left:53.25pt;">• зміна торгівельної кон’юнктури<a href="#_ftn4" title="">[4]</a>, занепад торгівлі</p>
<p align="left" style="margin-left:53.25pt;">• постійні напади кочовиків печенігів, половців, татар.</p>
<p align="left" style="margin-left:53.25pt;"> </p>
<p> В історії процес феодальної (політичної) роздробленості і був історично зумовлений закономірним етапом суспільного розвитку середньовіччя. Її причини пов’язані не тільки з появою окремих князівств, управління в яких здійснювалось за принципом тогочасної феодальної ієрархії: великий князь, удільні князі, бояри. <strong>Вона була обумовлена еволюцією економіки, дальшим розшаруванням суспільства, розвитком феодалізму як у центрі, так і на місцях, появою нового класу землевласників-феодалів</strong>, що стають значною економічною й політичною силою і сприяють вирівнюванню центру і периферії.</p>
<p> <strong>Підштовхувала</strong> до роздробленості Русі також <strong>і церковна організація</strong>, православні єпархії у містах, які стали осередками утворення незалежних князівств. Місцеві єпископи нерідко освячували прагнення світської влади до самостійності.</p>
<p> Відокремившись від Києва, <strong>кожне князівство було цілком суверенним</strong> і мало не тільки визначати “лад земельний”, тобто внутрішній порядок, а й право війни й миру, право на самостійну зовнішню політику. Але це не свідчило про остаточний занепад Києва. <strong>Місто, як і раніше, продовжувало розвиватися, залишаючись заповітною мрією всіх князів</strong>. Вони прагнули закріпитися в ньому, розповсюдити свій вплив на інші руські землі, відстоювали свій варіант об’єднання Русі. Серед династій, що вели багаторічну боротьбу за Київ, були Юрійовичі з володимиро-суздальської династії, Ольговичі з чернігівської, Мстиславовичі з київської та ін.</p>
<p> В цей час формується декілька політичних осередків, які прагнуть об’єднати руські землі: північний на чолі з Володимиром-на-Клязьмі, південний з Києвом, а згодом і західний - Галицько-Волинське князівство.</p>
<p> Отже, хоч <strong>роздроблення Давньоруської держави</strong> вважалося, з<strong> одного боку, прогресивним явищем</strong> (відбувалося формування великого землеволодіння, прогрес у сільському господарстві, піднесення міст, розвиток культури), з <strong>іншого – мало свої вади</strong>: не припинялися міжусобиці між князями, а від цього терпів народ, послаблювалася обороноздатність, тиск на руські землі сусідів, князівства продовжували дробитися.</p>
<p> </p>
<p> </p>
<h1></h1>
