<p> </p>
<p><strong> Існування писемності</strong> на Русі в язичницький період, очевидно, підтримувалось як індивідуальним, так і груповим навчанням грамоти. Групове навчання було зародковою формою шкіл, які з’являються з винайденням буквенно-звукової системи письма. До прийняття християнства перші школи були двох типів – <strong>язичницькі та християнські</strong>.</p>
<p> Розвиткові освіти і шкільництва на Русі сприяло <strong>запровадження християнства</strong>. Воно прилучило Русь до античної культури і науки, зблизило її з багатьма країнами Європи. Перше офіційне свідчення <strong>про появу шкіл на Русі датується 988 р</strong>. і пов’язане воно з хрещенням Русі. У "Повісті временних літ" вказується, що князь Володимир відкрив у Києві при Десятинній церкві школу "книжного вчення".</p>
<p> Хрещення Русі і <strong>розповсюдження грамотності</strong> через шкільне навчання <strong>були ланками однієї політики князя Володимира</strong>, який бажав укріплення держави, і тому прагнув підготувати грамотних людей, передусім, <strong>для державного апарату</strong>, які б могли уміло вести внутрішню і зовнішню політику. Слід відзначити заслугу християнської церкви у поширенні шкільництва на Русі. Саме вона принесла сюди традицію шкільної освіти, якої на Русі не було.</p>
<p> Вслід за відкриттям школи Володимиром у 988 р., де було 300 дітей, древні літописи зберегли свідчення про відкриття ще ряду шкіл на Русі. На ХI ст., коли припадає період розквіту Київської Русі, тут склалася така система шкіл і виховання: школи "книжного вчення", монастирські школи, грамоти, кормильства, жіночі школи.</p>
<p> <strong>Школи "книжного вчення"</strong> – школи підвищеного типу. Як правило, тут викладалося "сім вільних мистецтв". Особливістю таких шкіл було те, що навчання здійснювалось за привнесеною християнством книжною системою, де головною була робота з книгою, з текстом. Ці школи <strong>готували своїх вихованців до діяльності у різних сферах державного</strong>, культурного та церковного життя. Прикладом шкіл "книжного вчення" були школа Володимира (988 р.), двірцева школа Ярослава Мудрого (1037 р.). <br />
<strong>Монастирські школи</strong> запроваджувались з ХI ст. при монастирях згідно Студитського статуту, який вимагав, щоб монахи жили в гуртожитках і навчалися грамоти. У деяких монастирях існували школи підвищеного типу. Такою була школа в Києво-Печерському монастирі (1068 р.). <br /><strong> Школи грамоти</strong> існували переважно в містах (в село грамота не проникала). Тут вчились діти бояр, посадників, купців, лихварів, заможних ремісників. Утримувались такі школи на <strong>кошти батьків</strong>, тому для бідного населення були недоступні. Вивчали читання, письмо, лічбу і хоровий спів. <br />
<strong>Кормильство</strong> – форма <strong>домашнього виховання дітей феодальної знаті</strong>. Кормильство передбачало не лише військово-фізичне виховання, але й орієнтувалось на високий рівень освіти. Князі володіли 5-6 іноземними мовами. <br />
<strong>Жіночі школи.</strong> Прикладом таких шкіл є жіноча школа, відкрита Ганною Всеволодівною (сестрою Володимира Мономаха) при Андріївській церкві у Києві (1086 р.). Пізніше такі школи були відкриті в Суздалі, Полоцьку та інших містах. Ряд джерел засвідчують високу освіченість жінок, особливо у князівських верхах. Це піднімало престиж Київської Русі в очах Європи.</p>
<p> Більшість дітей, передусім, простих людей виховувались у сім’ї.</p>
<p> За порівняно короткий час (11-12 ст.) Київська Русь досягла надзвичайно великих успіхів у поширенні грамотності та шкіл і за станом освіти не поступалася західноєвропейським країнам. Прикладом цьому є двірцева школа Ярослава Мудрого.</p>
<h1></h1>
