У першій половині XVIII ст. було виконано ряд важливих монументальних живописних робіт. Тільки в самому Києві провадились розписи в Успенському соборі та в Троїцькій церкві Києво-Печерської лаври, а теж в Софійському соборі і Михайлівському манастирі. Над розписами стін і живописом іконостасів у Києво-Печерській лаврі працювали іконописці лаврської малярні. У цих розписах брав участь один з найвидатніших лаврських іконописців Алімпій Голик. Особливо багато були прикрашені в середині Успенська і Троїцька церкви: живопис прикрашував не тільки іконостас, але і всі стіни, арки, склепіння, двері і т.д. Вони зображали події біблійної, євангельської та церковної історії, при чому часто бувало, що обличчя богоугодників нагадували реальних людей. Поширеним видом монументально-декоративного мистецтва був іконописний живопис, а найбільше видатним його представником кінця XVII і початку XVIII ст. був І. Руткович. його ікони, як от «Подорож в Еммаус», «Христос і Магдалина», вражають незвичайною живописністю та глибокою людяністю образів. Іншим визначним іконописцем тих часів був придворний маляр гетьмана К. Розумовського, Гр. Стеценко, родом з Лівобережжя. Зображав він в іконах біблійно-євангельські сцени в українському дусі, а вершиною його іконостасної техніки є бароковий іконостас у соборі м. Почепа. Такий же національний колорит бачимо в іконах галицьких іконописців (як от у. Ю. Радиловського), які працювали над мистецьким оздобленням собору св. Юра у Львові.
