Довгий час найбільшим філософським авторитетом в Україні і Росії був Феофан Прокопович (1677-1736). Він читав у Київській академії курс філософії (1706-1710), побудований головним чином на філософських працях Арістотеля. Згідно з ідеями Просвітництва він наполягав на тому, що осягнути істину можна тільки завдяки знанням. Заснував філософсько-літературний гурток «Учена дружина», члени якого сприяли організації багатьох наукових і навчальних закладів, зокрема Академії наук і Академії мистецтв. З 1718 р. Ф. Прокопович — єпископ Псковський, з 1720 р. — Новгородський і Великолуцький архієпископ, з 1721 р. — віце-президент синоду. Ф. Прокопович був одним із найосвіченіших представників того часу. Його бібліотека становила близько ЗО тис. книжок різними мовами: В 1979 р. в Києві вийшов тритомник лекцій з риторики, логіки, фізики, математики й етики, які читав Ф.Прокопович у Київо-Могилянській Академії в 1705-1709 рр. Ф.Прокопович - автор «Букваря», за яким багато десятиліть вчилися українці, росіяни, білоруси, греки, молдавани, серби, грузини, болгари. Твори Ф.Прокоповича видавалися книжною і літературною українською, латинською, старослов' янською, російською, німецькою, англійською, французською, шведською, іншими мовами. Ф. Прокопович — автор трагедокомедії «Володимир» — одного з найкращих творів шкільної драми, низки поетичних творів. Його філософський курс охоплював логіку, натурфілософію, математику, етику, відображував тенденцію переходу тогочасних українських мислителів від схоластичної парадигми філософування до системи координат, у яких розвивалися філософія і наука нового часу, визрівали ідеї, суголосні філософії Відродження і Просвітництва. Мислитель розглядав людину як вершину всього сущого, як мікрокосм і вважав, що вона прекрасна не тільки своїм духовним, а й тілесним\єством.
