Особливе значення серед літописів 2-ї половини XVII — початку XVIII століття мають історичні твори, присвячені козацьким війнам. Звідси їх умовна назва — «козацькі», «козацько-старшинські» літописи, хоч від літописів у традиційному розумінні вони значно відрізняються.
До наших днів дійшли три найвизначніші козацькі літописи — Самовидця (про події 1648 — 1702 років, вірогідний автор — Роман Ракушка-Романовський), Грабянки (1710, про події від виникнення козацтва до 1709) та Самійла Величка (1720, про події в Україні 1648 — 1700 років).
В усіх цих літописах не лише докладно розповідається про Визвольну війну українського народу 1648-1654 років, а й подається економічна, політична і культурна характеристика країни, факти з історії Росії, Польщі, Угорщини, Швеції, Молдови, Туреччини та інших держав.
Джерелами козацьких літописів були давні українські літописи, власні спостереження, спогади сучасників, документальні матеріали (урядові офіційні і приватні листи, акти, грамоти, універсали), твори чужоземних істориків, народні легенди, перекази тощо.
У 30-х pp. XVIII ст. Ізмаїл Срезневський склав «Короткий опис Малоросії» (рос. мовою) про події від Київської Русі до скасування гетьманства в 1734 році.
Літописно-історичні праці про Україну писали також зарубіжні автори — Гійом Боплан, К. Гаммердерфер, Йоган Енгель, С. Зарульський, О. Рігельман та інші.
В другій половині XVII ст. поповнюється теж скарбниця народнопоетичної творчости. Появляються нового типу думи, нові історичні пісні та перекази про героїку козацьких визвольних воєн. Головним героєм цих дум та пісень був, очевидно, Богдан Хмельницький і йому присвячений цілий цикль величавих дум, в яких прославлено найважніші моменти його діяльності. Для сучасників був він „Богом даним вождем”, „Мойсеєм, що вивів український народ з єгипетської неволі лядської”. . « Йому присвячено оди, панегірики, де порівнювано його з античними героями — Леонідом і Ганнібалем.
Основними творами, що в цілому охоплюють події з 1648 р. по 1657-ий (рік смерті Хмельницького), це думи, в якій прославляється великого гетьмана і засуджується зрадника Дмитра Барабаша, що продався польському королеві і був викритий Хмельницьким; пісні про його першу перемогу над Жовтими Водами, про корсунську битву, про похід у Молдавію а теж про смерть його сина Юрія. З цих років значення дум, як боєвої поезії, виявилось з особливою яскравістю. Творцями і виконавцями дум були народні співці-кобзарі, які жили серед козаків, супроводжали козацьке військо в походах і оспівували його боєві подвиги та заохочували до дальших дій. Мандруючи по містах і селах України, вони своїми піснями викликали народний гнів, закликали народ ставати в ряди козацького війська та славили козацького батька Хмеля.
