Під 988 р. у літописі розповідається про будівництво на південних рубежах Київської Русі ліній укріплень з містами-фортецями по річках Сулі, Трубежу, Стугні та Ірпеню, що мали захищати підступи до Київської землі.
Традиційно східнослов'янські оборонні споруди Подніпров'я будувалися, головним чином, із землі й дерева.
Міські ворота звичайно будувалися з каменю або дерева, а над парадними воротами зводилася надбрамна церква. Таку конструкцію мали Золоті ворота в Києві та Владимирі на Клязьмі, Єпископські ворота у Переяславі.
Обов'язковою інженерною спорудою, що входила до оборонного комплексу міських воріт, був підйомний міст через рів.
Житлова забудова давньоруських сіл і міст складалася переважно з поширених у східних слов'ян, особливо у незаможних верств населення, однокамерних жител площею близько 20 м2. Для кращого збереження тепла житло заглиблювалось у землю на 20—70 см.
Із запровадженням християнства Русь прилучалася до передової на той час візантійської будівельної культури, що вібрала багаті традиції античного мистецтва.
При зведенні будов у X—XII ст. застосовувалася цегла — плінфа та камінь: граніт, кварцит, сланець. Як зв'язуючий розчин служила цементівка — вапно з домішкою товченої кераміки, що надавала давньоруським спорудам рожевого кольору. В X—XI ст. поширення набула система змішаного мурування з цегли та каменю. Дах покривався листовим свинцем або черепицею, у віконні прорізи вставлялися дерев'яні віконниці з круглими шибками.
Перші кам'яні споруди на Русі відомі ще за язичницьких часів. Однією з таких будівель, згадуваних літописом, був князівський палац-терем Святослава Ігоревича у Києві. Початок кам'яного культового будівництва пов'язується з побудовою у Києві в 989—996 pp. церкви Богородиці, або як її називали в народі, — Десятинної.
Найбільш видатною архітектурною спорудою Київської Русі першої половини XI ст. є Софійський собор у Києві, «руська митрополія», зведений 1037 р. в центрі верхнього міста. Спочатку він мав 13 куполів. Софійський собор всередині прикрашали мармурові та шиферні архітектурні деталі, мозаїчні підлоги.
У першій половині XI ст. велике будівництво розгорнулось і в інших містах Київської Русі. За наказом Мстислава Володимировича у Чернігові в 30-х роках був побудований Спаський собор, що порівняно добре зберігся до нашого часу. За конструктивним типом це великий тринефний восьмистовпний храм з п'ятьма главами. Особливістю споруди є відсутність галерей та витягнутість плану по лінії схід — захід.
1108 р. в Києві на замовлення князя Святополка Ізяславича збудовано собор Михайлівського Золотоверхого монастиря. За типом це — шестистовпний хрестовокупольний одноглавий храм. Фасади собору прикрашали меандрові фризи з цегли, потрійні декоративні ніші, пілястри. Всередині собор за старою традицією прикрашав мозаїчний та фресковий живопис. Але на його архітектурі позначилися й нові риси, зокрема башта зі сходами вже майже увійшла у західний притвор будови.
