1.6. Абсолютна і відносна висоти точок місцевості
Материки в різних частинах піднімаються на різну висоту над рівнем океану. Віддаль по вертикалі від будь-якої точки на поверхні Землі до середнього рівня поверхні океану називають абсолютною висотою. Абсолютну висоту визначають за допомогою нівелювання. Абсолютна висота точки, яка лежить вище рівня океану, вважається додатною, а та, яка лежить нижче, — від'ємною. Так, наприклад, найвища точка Українських Карпат гора Говерла має абсолютну висоту 2061 м.
Відносна висота — відстань по вертикалі від будь-якої точки на поверхні землі до будь-якого довільного рівня, що приймається за нуль (наприклад, висота гірської вершини над рівнем дна найближчої долини). Відносну висоту можна також визначати як перевищення однієї точки над іншою. Наприклад, найвища вершина Азії — Еверест (Джомолунгма, 8846 м) перевищує найвищу вершину Африки — вулкан Кіліманджаро (5855 м.) на 2991 м.
План
1. Вимірювання висоти точок нівеліром.
2. Поняття про відносну та абсолютну висоту точок.
3. Зображення рельєфу горизонталями.
4. Бергштрихи.
5. Висновок.
Усі нерівності земної поверхні називають рельєфом. Щоб зобразити його на плані чи карті, необхідно виміряти глибину чи висоту окремих ділянок земної поверхні. Для цього використовують нівелір. Цей найпростіший прилад має вигляд дерев’яної рейки висотою один метр з виском. Нівеліром визначають, на скільки метрів вершина горба вища за його підошву, тобто його відносну висоту. Цей процес називають нівелюванням (див. схему 3).
Відносна висота — це перевищення
однієї точки над іншою. Виміри відносної висоти необхідні будівельникам, військовим, туристам. На плані та географічній карті позначають не відносну, а абсолютну висоту — перевищення точки земної поверхні над рівнем моря, що приймається за нуль метрів. 
Схема 3
В Україні та деяких інших країнах (Росія, Білорусь, Молдова та ін.) за умовний нуль приймається середній рівень Балтійського моря. На спеціальних стовпах або стінах окремих споруд закріплені знаки-репери, на яких зазначено висоту даного місця над рівнем Балтійського моря. Від цього знака, провівши нівелювання, можна визначити висоту будь-якої точки. Наприклад, абсолютна висота Києва — близько 180 м.
На плані місцевості і географічній карті рельєф показують за допомогою горизонталей — умовних ліній, що з’єднують точки місцевості з однаковою абсолютною висотою.
Одна горизонталь, що характеризує висоту, не дає уявлення про форми рельєфу. Для цього необхідно кілька горизонталей, їх проводять через певні проміжки висоти: 1 м, 2,5 м, 5 м, 20 м, 40 м, 200 м і т. д. залежно від масштабу карти. Вершину позначають точкою з зазначенням її висоти.
За розташуванням горизонталей можна визначити стрімкість схилу. Чим ближче підходять горизонталі одна до одної, тим стрімкіший схил, чим далі — тим схил більш пологий.
На плані місцевості, щоб розрізнити зображення пагорба чи западини, проводять бергштрихи — короткі лінії, що показують вільним кінцем напрям схилу. Якщо бергштрихи направлені всередину — це улоговина, якщо назовні — пагорб.
На фізичній географічній карті для більшої наочності зображення рельєфу проміжки між горизонталями різних висот і глибин фарбують певним кольором відповідно до кольорової шкали висот та глибин (див. атлас).
Висновок. Розрізняють відносну та абсолютну висоту точок на земній поверхні. Відносна висота — перевищення однієї точки поверхні над іншою. На планах і картах позначають абсолютну висоту — висоту точки над рівнем моря. За умовний рівень моря в Україні приймають середній рівень Балтійського моря. Рельєф на плані та географічній карті показують горизонталями — лініями, що з'єднують точки місцевості з однаковою абсолютною висотою. На географічній карті для позначення висот і глибин застосовують шкалу висот та глибин.
