Си́ла Ло́ренца — сила, що діє на електричний заряд, який перебуває у електромагнітному полі.
Си́ла Ло́ренца — сила, що діє на електричний заряд, який перебуває у електромагнітному полі.
.
Тут — сила, — величина заряду, — напруженість електричного поля, — швидкість руху заряду, — вектор магнітної індукції[1]. Іноді силою Лоренца називають лише другу складову цього виразу — силу, яка діє на заряд, що рухається, з боку магнітного поля ().
Електричне поле діє на заряд із силою, направленою вздовж силових ліній поля. Магнітне поле діє лише на рухомі заряди. Сила дії магнітного поля перпендикулярна до силових ліній поля й до швидкості руху заряду.
Названа на честь Гендрика Лоренца, який розробив це поняття 1895 року.
Зміст
[сховати]
Виведення із використанням закону Кулона та спеціальної теорії відносності[ред. • ред. код]
Попередні перетворення[ред. • ред. код]
Власне сила Лоренца[ред. • ред. код]
Базовим виразом для аналізу взаємодії заряда із деяким пробним зарядом є закон Кулона: для статичних зарядів у вакуумі відносно інерціальної системи відліку, що перебуває у спокої, можна записати, що сила їхньої взаємодії дорівнює
.