q

" src="file:///C:/Users/BRAVO/AppData/Local/Temp/msohtmlclip1/01/clip_image002.gif" style="height:14px; width:12px" /> — тепловий потік, T — температура,  — оператор Гамільтона набла, яким позначається градієнт.

Коефіцієнт теплопровідності вимірюється у Вт/(м·K) або Вт·м-1·K-1.

Найбільшу теплопровідність мають речовини, в яких тепло переноситься вільними електронами, що зумовлено їхньою малою масою. Саме тому теплопровідністьметалів зазвичай висока. В нагрітій області речовини є більше електронів із високою енергією, вони легко мігрують в холодніші області, й втрачають там енергію, розсіюючись на коливаннях кристалічної ґратки. Діелектрики, наприклад, кераміка, мають меншу теплопровідність, що робить їх зручними для виготовлення посуду. В діелектриках, де немає вільних електронів, тепло передається повільнішими коливаннями атомів. Гази, наприклад, повітря, мають малу теплопровідність, зважаючи на невелику густину молекул і доволі нечасті зіткнення між ними. В газах тепло швидше переноситься через конвекцію.

З огляду на це, добрими теплоізолюючими властивостями характеризуються матеріали, в яких багато порожнин, заповнених повітрям: вовна, вата, пінопласт тощо.

Матеріал	Теплопровідність Вт/(м·K)
Графен	(4840 440) - (5300 480)
Алмаз	1000-2600
Срібло	430
Мідь	390
Латунь	111
Золото	320
Алюміній	236
Платина	70
Кварц	8
Скло	1
Вода	0.6
Вовна	0.05
Повітря (300 K, 100 kPa)	0.026
Перліт спучений	0,08—0,095

 

Рівня́ння теплопрові́дності — рівняння, що визначає закон зміни температури з часом при теплопередачі через теплопровідність.