Висвітліть концепції етнічного походження Київкої Русі. Охарактеризуйте особливості етнополітичного життя Галицько-Волинського князівства

Загалом виділяють дві теорії походження Русі: моноетнічна та поліетнічна.
Офіційна наука російської імперії вважали що укр. народ утворився від козаків. В
противагу цій думці Грушевський і його послідовники відсували цю дату на 1000 років.
Українці походять від антів. На думку Грушевького Русь - поліетнічна держава.
На думку радянських істориків русь моноетнічна держава, її населяли давньоруська
народність. На межі 12-13 ст. виділяють 3 етнічні центри (укр. рос. білорус.) Проте, чи не найбільш відома норманська теорія. Вона також ґрунтувалась на тому, що внутрішні закономірності суспільного розвитку підмінялися зовнішніми випадковостями. Засновники норманізму - німецькі вчені Міллер і Байєр стверджували, що державу на Русі було створено вихідцями зі Скандинавії - норманами. На Русі їх називали варягами. У своєму твердженні вони апелювали до "Повісті минулих літ", в якій мова йшла про запрошення у Новгород норманських вождів на чолі з Рюриком. Вважали, що слово "Русь" - скандинавського походження. На противагу поглядам норманістів (з українських істориків - Іван Крип'якевич, Олександра Єфименко, Дмитро Дорошенко), виникла антинорманська теорія (Микола Костомаров, М. Грушевський). Вона обстоювала місцеве походження Руської держави і заперечувала активну роль варягів у її утворенні. Сучасна наука відкидає крайнощі цих двох підходів і в основному грунтується на теорії природно-історичного процесу, згідно з якою держава є результатом насамперед внутрішнього розвитку суспільства (певний рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, соціальне розшарування, існування суспільної ієрархії і т. ін.). Передумовою виникнення держави є існування міжплемінних об'єднань (союзів). У східних слов'ян вони виникли ще до активної взаємодії з хозарами та літописного запрошення варягів. Водночас учені сьогодні визнають, що хозари та особливо нормани суттєво прискорили процес формування Руської держави. Норманські князі, які з бойовими дружинами служили слов'янам, очолили династію. Проте на Русі нормани досить швидко ослов'янились і розчинилися серед місцевого населення.
На відміну від Київської Русі Галицько-Волинське князівство було моноетнічним.
Історики вважають його чисто українською державою. Особливістю його етнічного
розвитку було втручання іноземців в міжусобні війни між князями Волині та Галичини,
участь у внутрішніх конфліктах між боярством та князем. Боротьба за об’єднання
галицько-волинських земель набувала характеру визвольної боротьби за незалежність
українських земель.
У той час джерела згадують про іноземних поселенців в деяких найбільших містах:
вірмени, чехи, угорці, німці та ін. Помітну частину населення Галицького, а пізніше
Галицько-Волинського князівств складали молдовани. Пізніше, з XVIст. відбулось
масове переселення їх на українські землі – на Лівобережну Наддніпрянщину та Буковину, як наслідок репресій турецьких завойовників та посилення експлуатації з боку
власних господарів.
Кількість поляків на українських землях значно збільшилось починаючи з XIVст. на
хвилі захоплення Польщею Галицько-Волинського князівства. Польська окупація
Галичини й частини Волині почалася у 1340р. та завершилася у 1366 р. Масове
переселення відбулося на зламі XVII - XVIII ст. як наслідок поразки Польщі у війні з
Туреччиною та посилення феодального гноблення польських селян. Вони заселили
Правобережжя, зокрема Волинь, Поділля, Західну Київщину, а також Східну Галичину.
Спочатку поляки обережно впроваджували зміни серед своїх нових підданих. Казимир
називає ці землі «Королівством Руським». Поряд з латиною вживалася й руська мова,
карбувалася своя монета. Але ж вже у 1341р. Казимир звернувся до папи Бенедикта ХІІ,
щоб той звільнив його від узятих перед православними зобов’язань зберігати їхні давні
обряди, привілеї та традиції. У 1375р. у Львові було засновано архієпископство, стали
виникати монастирі, які обслуговували католицьке населення, що швидко зростало. Це
була польська, німецька, чеська та угорська шляхта, котра дістала землі в Галичині, а
також німецькі купці та майстри, запрошені польськими монархами для розвитку міст як
умови отримати. Багато галицьких бояр перейняли католицьку віру, особливо після
1431р., рівний з поляками статус. До середини XVст. після реорганізації Галичини в
Руське воєводство, тобто провінцію Польського королівства і впровадження тут латини
як офіційної мови мало що залишилося від колись незалежного Галицького князівства.
Для українців це означало підпорядкування чужій нації з іншою релігією та культурою.
Незважаючи на певні позитивні наслідки цього процесу, згодом із нього виріс гострий
релігійний, соціальний та етнічний конфлікт.