Темперамент - це індивідуально-своєрідні властивості психіки, які визначають динаміку психічної діяльності, однаково виявляються в різноманітній діяльності незалежно від її змісту, цілей, мотивів і залишаються постійними в зрілому віці.
Історія вчень про темперамент
Термін "темперамент" має свої витоки ще в античних вченнях про природу індивідуально-психологічних відмінностей. Засновником учення про темперамент вважається батько грецької медицини Гіппократ, який жив у V ст. до н.е. Він стверджував, що люди розрізняються співвідношенням чотирьох ОСНОВНИХ "соків" організму - крові (sanquis), слизу (phlegma), чорної жовчі (melonscholer) і жовтої жовчі (choler), що входять до його складу. Оптимальне співвідношення цих "соків" визначає здоров'я, тоді як непропорційне змішання стає джерелом різних захворювань.
Властивості нервової системи, на думку І.П. Павлова, утворюють фізіологічну основу темпераменту, яка є психічним виявом загального типу нервової системи.
