- – це особлива форма психічної діяльності, яка виявляється у спрямованості та зосередженості свідомості на значущих для особистості предметах, явищах навколишньої дійсності або власних переживаннях. Важливою закономірністю уваги є її вибірковість , яка виявляється в тому , що людина , зосереджуючись на одному, не помічає іншого. Уважно вслуховуючись або вдивляючись у щось, людина не чує, що її кличуть , не помічає перешкод на дорозі.
Увагу викликають не лише зовнішні подразники , а й здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти. Цю здатність називають уважністю. Вона є характерною властивістю особистості, завдяки якій людина володіє власною увагою, а тому своєчасно й активно зосереджується , керує нею. Сутність уваги , її природу психологи пояснюють по-різному. Прибічники волюнтаристської теорії вбачають її сутність виключно у волі, хоча мимовільна увага не може бути пояснена вольовою діяльністю: інші вважають , що у проявах уваги провідну роль відіграють почуття , хоча довільна увага виявляється всупереч почуттям.
