- - це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала.
Функції уяви полягають у:
• моделюванні кінцевого результату діяльності й тих засобів, які необхідні для її виконання;
• створенні програми поведінки людей, коли проблемна ситуація невизначена;
• створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;
• створенні образів об'єктів з опорою на схеми, графіки, карти, фотознімки території, описи тощо;
• створенні принципово нових предметів та явищ тощо.
Види уяви
Наукова - насичена науковим мисленням (у науках, які тільки формуються, вона постає як наукова міфологія; у науках, що сформувалися, вона оживляє логічні схеми);
• Уява в практичному житті й механіці, образи якої при потребі втілюються в речову форму;
• Уява у сфері торгівлі - тут найбільша роль належить інтуїції, оскільки цей тип уяви присвячений здогадкам;
• Уява у сфері утопії - тут образи уяви відображають етичні та соціальні стосунки.
Насамперед уяву людини можна поділити на різні види. За характером продуктивності виокремлюють:
• відтворювальну (репродуктивну) уяву - продукти якої вже були ві¬домі раніше;
• творчу (продуктивну) уяву.
За мірою свободи, довільності визначають:
• Пасивну уяву - що виявляється у хворобливих фантазіях, маренні, або в такому фантазуванні, яке не має усвідомленої мети;
• Активну уяву - яка відбувається в межах творчої діяльності, підкорена певній меті.
За характером образів визначають:
• Конкретну уяву - в ній уявляються певні предмети, речі тощо;
• Абстрактну уяву, що оперує більш узагальненими образами (схемами, символами).
За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють:
• Сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації);
• Творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).
Саме за цим поділом уяви в шахістів відрізняють "позиційну" і*, "комбінаційну" гру.
За якісними особливостями, зумовленими конкретними сферами застосування, Т.А. Рібо наводить такі типи уяви:
• Пластична, яка застосовує точно визначені у просторі образи та їх сполучення, що відповідають дійсним відношенням предметів, має зовнішній характер;
• Розпливчаста, яка застосовує емоційні образи, котрі не мають певних обрисів у просторі (уява у музиці);
• Містична, яка застосовує символи; містицизм перетворює природні образи на символічні, прагнучи втілити ідеал у формах зовнішньої природи;
