Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор. Орган чуття - це анатомо-фізіологічний апарат, розташований на периферії тіла або на внутрішніх органах, який приймає дію певних подразників із зовнішнього і внутрішнього середовища. Головною частиною кожного органу чуття є закінчення чутливого нерву, які називаються рецепторами.Рецептор – це частина аналізатора, функція якого полягає у трансформації зовнішньої енергії в нервовий процес. Рецептор, нерви, що проводять інформацію про подразнення і ділянка в корі головного мозку, які являють собою єдину морфологічну структуру І. Павлов назвав аналізатором. За І.П. Павловим, аналізатор складається з трьох частин: І) периферичної (рецептора), який є спеціальним трансформатором зовнішньої енергії в нервовий процес; 2) провідникової; 3) центральної, або мозкової. Дія подразника на рецептор викликає нервовий імпульс, який по доценетрових (аферентних) нервових шляхах передається до коркових клітин аналізатора.
Мозкова частина - вищий відділ аналізатора.
- , тобто здатність мати відчуття, в елементарному вияві вроджена і є безумовно-рефлекторною.
Отже, анатомо-фізіологічний механізм відчуттів може бути охарактеризований як механізм умовно-рефлекторної діяльності аналізаторів, що виникає на базі обмеженої кількості безумовних рефлексів.
